Шановні педагоги! Дякую за участь у роботі районної конференції!

ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ


Людмила Лавренюк, вчитель української мови та літератури загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів №1 м. Гайворон Кіровоградської області
         Анотація. В даній статті йдеться про виховання справжніх громадян на уроках української мови та літератури. Розглянуто роль вчителя-словесника та  визначено шляхи реалізації формування громадянської компетентності учнів у навчально-виховному процесі.

На переломних етапах розвитку держави предметом прискіпливої суспільної уваги є першовитоки народу, прагнення до відновлення його генетичної пам`яті, глибокого пізнання власної історії та формування громадянської свідомості українців. Наш обов’язок – знати й шанувати спадщину, пам’ятати, що державотворчі процеси не можуть відбуватись за один день чи місяць. Нас всіх чекає довга і важка праця на шляху до щасливої України. Обов’язок школи – це виховання надійного покоління молоді, справжніх громадян своєї держави.
         Кожна людина несе в своєму житті пам'ять про місце свого народження, про те, де вона росла і виховувалася, звідки вийшла на широкий життєвий шлях. Багатьох зв’язують з малою батьківщиною родинні і дружні стосунки. Але є ще зв’язки дещо ширші, пов’язані з громадським визнанням набутків людини та її громадянським обов’язком. Саме вони несуть у собі велике виховне значення. Кожний народ має свої звичаї, свої обряди, що вироблялися впродовж століть, і саме вони становлять невичерпне джерело яскравої неповторності українського народу, його унікальної культури і високої духовності. Наші звичаї та свята – це не відокремлене явище в житті народу, а втілені в рухи й дію світовідчуття, світосприймання, що безпосередньо впливають на життя і духовну культуру нації. Залучаючи молоде покоління до джерел матеріальної та духовної культури ми сприяємо вихованню любові до Батьківщини, патріотизму.

Та саме родина є основою формування особистості. Сім`я тим і відрізняється від інших колективів, що вона заснована на взаємній повазі, на близьких стосунках. Повага до старших – основа кожної сім`ї. А тому великого значення набуває повсякденна ввічливість у спілкуванні, готовність завжди прийти на допомогу.
          Молодь повинна уникати суперечок із старшими, не зчиняти галасу на захист своїх тверджень. Навіть коли старший справді в чомусь помиляється, і ви не змогли спокійно переконати його в цьому, краще перевести розмову на іншу тему.
         Дуже добре, якщо в дитини є звичка щодня зранку планувати хороші справи на день. З такої звички виростає благородне почуття обов’язку. Якщо в юності діти не збагнули важливості цього почуття, то всі знання про ввічливість і тактовність, про те, якими людьми вони повинні і не повинні бути, - не дійдуть до душі, не схвилюють її. А найгірше – вони не стануть переконаннями, позицією в житті. Расул Гамзатов згадував, що коли його хворій матері сказали, що її синові присудили Державну премію, вона зітхнула й відповіла: «Добра вість. Але я більше зраділа б, якби почула, що син допоміг бідній людині або сироті. Нехай віддасть ці гроші, щоб провели воду в який не-будь аул. І люди похвалять. Його батько, коли одержав премію, віддав усі гроші на те, щоб шукали нові джерела. Де джерело, там і стежка, де стежка, там і дорога. А дорога потрібна всім і кожному. Без дороги людина не знайде свого дому, скотиться в безодню». Це і є основні засади добра та мудрості у житті.
          Школа ж відіграє своє неповторне значення у житті дітей та формуванні їх громадянської компетентності. Слід згадати, що не було випадку, щоб видатний твір літератури був написаний сірою мовою, щоб вдалось його вибудувати словами зужитими, знебарвленими. Енергія слова – з енергії душі, тільки так. Убога стилістика найчастіше є народженням убогої думки. Тому ми, вчителі-словесники, вчимо учнів ставитися до мови творчо, сміливо, але й з відповідальністю. Олесь Гончар сказав: «Досвід вчить, що найвища майстерність художника слова – у його вірності життєвій правді, яка вбирає в себе, зокрема, й правду народної мови, засвідчену в найрізноманітніших виявах – і в пісенному ліризмі, і в гуморі, і в згустках тугої народної мислі». Тож плануючи роботу з учнями вчитель добирає такі методи, прийоми й засоби навчання, що спрямовані на формування мовних і мовленнєво-комунікативних умінь  і навичок, збагачення мовлення лексико-фразеологічними, граматичними і стилістичними засобами, а також на вдосконалення загальнопізнавальних, організаційних і творчих умінь, ціннісних орієнтацій, формування національних і загальнолюдських народних цінностей.
Учитель, який хоче навчити своїх учнів бути особистостями, повинен дбати про розвиток їхніх творчих здібностей, про вироблення в них навичок власного мислення. Кожен урок, лекція, виховний захід, година спілкування повинні викликати в учнів бажання висловлювати самостійні думки і переконання, виховувати громадянську компетентність. Це мобілізація сил, зосередженість, напруження, а отже, згодом акуратність, культура праці, організованість. Уроки, проведені в формі диспуту чи бесіди заохочують учнів до праці, збуджують їхні думки, активізують мислення. У практиці роботи словесника мають бути елементи проблемного навчання, яке дає змогу учням глибше осягнути багатство ідейно-художнього змісту книги, розвиває в них уміння правильно аргументувати думку, самостійно вирішувати те чи інше питання. Цікавими виходять творчі роботи школярів на основі вирішення ними проблемної ситуації, яка виникає в ході аналізу художнього твору. У школі учням ми даємо не лише певні знання, а й вчимо їх виступати на читацьких конференціях, брати участь у диспутах, писати листи, вміти правильно вести щоденник, писати замітки. Тобто дбаємо про гармонійний розвиток вихованців, готуємо до активної участі у житті. Крім творів на літературні теми практикуємо й письмові роботи публіцистичного та художнього характеру. Різноманітність і поступове ускладнення завдань сприяє розвитку мислення. Практика доводить, що результат буде хорошим.
          Спільна свідомість українського народу формується на наших очах силою обставин його територіальної, економічної, мовної і культурної зібраності. Це – альфа й омега української ідеї: створити націю, об’єднану не лише історичною пам’яттю, мовою, культурою, а й залученням кожного громадянина до реалізації своїх здібностей, до конкретної праці на будівництві демократичного суспільства і національної держави. Зберегти й зміцнити почуттям батьківщини свою державу – це завдання нашої інтелектуальної та політичної еліти, зрештою, завдання нашого народу, якщо він хоче бути нацією, успішно конкурувати з могутніми сусідами в усіх сферах життя. Тільки українська держава, у якій домінуватиме національна ідея, дасть нашому народові світлу будущину і невмирущість. За нашими дітьми – майбутнє держави. Працюймо, творімо, бо від нас залежить, з якою світоглядною позицією підростаюче покоління утверджуватиме незалежну Україну.

 Бібліографія

       1.  Ненеровська  Н.Г. Цікаві заходи весь рік. – Харків: Основа, 2010.
       2.  Енциклопедія // Коли планета божеволіє. -  Київ, 2008.
       3.  Цимбалюк  В.І. Як навчити учнів писати твори. – К: Освіта, 1996.
       4. Літописець історії України  (книга, присвячена 130-тій річниці з дня народження Грушевського). – Київ, 2010

17 коментарів:

  1. Повністю з Вами згодна, у процесі національного відродження України особливо гостро постає проблема громадянського виховання особистості, адже історія розвитку людства доводить, що майбутнє кожної держави залежить від того, наскільки вона зможе забезпечити виховання духовно зрілих, соціально-активних громадян.З повагою Янишина В.М.

    ВідповістиВидалити
  2. Дякую за статтю. Мова та література рідної держави є джерелом духовної сили прийдешніх поколінь. Успіхів вам.

    ВідповістиВидалити
  3. Дуже актуальна стаття. І я можу з впевненістю сказати, що на своїх уроках Ви робите все для того, щоб виховати справжніх Людей, які люблять свою рідну мову і свою Батьківщину!

    ВідповістиВидалити
  4. Валентина Рябова28 січня 2016 р. о 02:10

    Майбутнє держави - це майбутнє наших дітей. Учитель сьогодні покликаний вирішувати складні проблеми сьогодення не лише на уроках. Бути просто вчителем - дуже мало. Хороший учитель і хороша людина можуть існувати лише в поєднанні. Нецікава людина хороших знань не дає. З повагою Ваша колега.

    ВідповістиВидалити
  5. Дякую, колего,що поділилися досвідом. Стаття цікава, змістовна. Погоджуюся, що родина є головним джерелом формування особистості. Але, на жаль, існують сім'ї, яким невідомі такі понятття, як взаємоповага, культура спілкування, життєві цінності. У таких випадках вся відповідальність за формування громадянина-патріота покладається на педагогів. Успіхів Вам і творчих злетів!

    ВідповістиВидалити
  6. Дякую за актуальну статтю. Впевнена, що Ваші вихованці виростають достойними громадянами нашої країни та просто хорошими людьми. Ви подаєте їм чудовий приклад. Успіхів Вам!

    ВідповістиВидалити
  7. Змістовна, цікава, потрібна робота. Учитель, який хоче навчити своїх учнів бути особистостями, дбає про розвиток їхніх творчих здібностей, про вироблення в них навичок власного мислення це - творець. Кожен урок Людмили Іллівни, лекція, виховний захід, година спілкування викликають в учнів бажання висловлювати самостійні думки і переконання, виховують громадянську компетентність, активну життєву позицію. Натхнення вам, творчого піднесення, оптимізму і успіхів!

    ВідповістиВидалити
  8. Шановна Людмило Іллівно, дякую за статтю. В ній не просто думки, а постійна наполеглива праця. Ви вчите своїх учнів бути особистостями, вмінню висловлювати свої думки, дбаєте про їх гармонійний розвиток. Але саме головне - стараєтесь виховати їх просто хорошими людьми. З повагою Л. М. Бондар.

    ВідповістиВидалити
  9. Юлія Пошенко28 січня 2016 р. о 13:37

    Дякую, колего, за статтю та величезний досвід як класного керівника з проблеми родинного виховання. Успіхів Вам та наснаги!

    ВідповістиВидалити
  10. Оксана Сирота28 січня 2016 р. о 20:47

    У творчого вчителя і учні прагнутимуть до творчості. Вважаю, що Ваша робота дасть гарні результати. Бажаю Вам успіхів.

    ВідповістиВидалити
  11. Де ж краще можна розкрити душу України,красу української мови, пісні, виховати у школярів почуття гордості за приналежність до нашого незламного народу, як не на уроках рідної мови. Дякую, Людмило Іллівно, за відкритість, емоційність...Міцного здоров'я та успіхів уроботі!

    ВідповістиВидалити
  12. Де ж краще можна розкрити душу України,красу української мови, пісні, виховати у школярів почуття гордості за приналежність до нашого незламного народу, як не на уроках рідної мови. Дякую, Людмило Іллівно, за відкритість, емоційність...Міцного здоров'я та успіхів уроботі! З повагою вчитель початкових класів ЗШ№1 Рак Н.М.

    ВідповістиВидалити
  13. Дякую Людмилі Іллівні,що поділилася своїм досвідом.Бажаю Вам подальших творчих упіхів у Вашій роботі.
    З повагою Бондаренко Г.А.

    ВідповістиВидалити
  14. Ваша робота дає гарні результати, а це означає, що теорія і практика єдині. Наснаги, подальших творчих злетів. Зповагою Полонська Л. М.

    ВідповістиВидалити
  15. Ваша робота дає гарні результати, а це означає, що теорія і практика єдині. Наснаги, подальших творчих злетів. З повагою Полонська Л. М.

    ВідповістиВидалити
  16. Стаття цікава, містить важливу інформацію! Бажаю Вам, моя колего, творчого натхнення та успіху в нашій не легкій але дуже важливій роботі! З повагою Форостяна В. І.

    ВідповістиВидалити
  17. Питання патріотизму, любові до рідного краю наразі,як ніколи, дуже актуальне і близьке кожному з нас. Дякую Вам за змістовну статтю.

    ВідповістиВидалити