ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Лариса Маньковська, вчитель української мови та літератури.

навчально-виховного комплексу «загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад»  с. Берестяги  Гайворонського  району Кіровоградської області

Анотація. В даній статті йдеться про формування громадянської компетентності учнів на уроках української мови та літератури, що  спрямована  на соціалізацію особистості, набуття громадянських якостей, навичок співжиття і співпраці в суспільстві, дотримання соціальних норм і правил.

Під громадянською компетентністю розуміємо сукупність знань і досвіду у громадянсько-суспільній діяльності. Формування громадянської компетентності у сучасному змісті шкільної освіти має на меті сприяти  формуванню системи демократичної громадянської освіти в Україні завдяки поширенню європейського досвіду, наближати Україну до європейського освітнього, соціально-політичного, економічного і правового простору, слугувати набуттю нею європейської культурної ідентичності.

Виховати в учня громадянську компетентність означає сформувати в нього комплекс особистісних якостей і рис характеру, що є основою специфічного способу мислення та спонукальною силою повсякденних дій, вчинків, поведінки. Це патріотична самосвідомість, громадянська відповідальність і мужність, готовність трудитися для розвитку держави, захищати її, підносити міжнародний авторитет. Це повага до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу, усвідомлення своєї незалежності як його представника, спадкоємця й наступника. Це дисциплінованість, працьовитість, завзятість, творчість, почуття дбайливого господаря своєї землі, піклування про її природу, екологію. Ці та інші якості й риси формуються в процесі засвоєння учнями духовних надбань рідного народу, цілеспрямованого національного виховання як системи ідей, поглядів, переконань, традицій, звичаїв та інших форм соціальної політики українського народу, спрямованих на організацію життєдіяльності підростаючих поколінь, виховання їх в дусі природно-історичного розвитку матеріальної і духовної культури нації.

Відтак громадянське виховання ґрунтується на ідейному багатстві народу, його морально-етичних цінностях, виховній мудрості, що трансформовано в його педагогічному досвіді. Для того, щоб діти стали народом, творцями своєї долі, необхідно, аби вони за час навчання, виховання в сім’ї, школі міцно засвоїли історію розвитку своєї держави, духовність, культуру рідного народу, глибоко пройнялися його національним духом, способом мислення і буття.

Формування комунікативної компетентності – одне головних завдань формування адаптованої до сучасних умов людини. Ця компетенція формується в умовах безпосередньої взаємодії , тому є результатом досвіду спілкування.

Для формування комунікативної компетентності учнів на уроках використовую різні види мовленнєвої діяльності: аудіювання, письмо, говоріння, читання. Розвиваю вміння коректно вести навчальний діалог. Практикую різні за характером діалогічні висловлювання: діалог-обмін думками, діалог-розпитування, діалог-спонукання, діалог етикетного характеру.

Ефективним засобом формування комунікативної компетентності вважаю ситуативні завдання, які використовую у певній послідовності з урахуванням теми, змісту, етапу уроку, підготовленості класу. Так, наприклад, на уроці за темою «Усна відповідь на лінгвістичну тему» пропоную учням наступну ситуацію: «Уявіть, що ваші батьки зацікавилися, для чого вам вчити словосполучення?». Дайте усну відповідь на поставлене запитання.

На уроках української літератури пропоную учням уявити себе журналістами, взяти інтерв’ю у батьків на теми, пов’язані з вивченням того чи іншого художнього твору. Наприклад, як би вчинили ваші батьки, уявляючи себе на місці матері й батька героїні поеми Т. Шевченка «Катерина».

Корисним засобом формування комунікативної компетентності є дискусія, у процесі якої діти розмірковують, вчаться аргументовано доводити свою думку, шукають істину. Наприклад, обговорюючи повість Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся», діти характеризують образ Марусі як уособлення високих морально-етичних якостей простої людини та дискутують над питанням: чи такою ви уявляли ідеальну дівчину-українку під час читання повісті і який є ідеал сучасної дівчини на ваш погляд? Такі завдання мають виховний вплив на школярів, бо так їм доводиться задумуватися над багатьма питаннями, які хвилюють людину.

Наш час – це час кардинальних змін у суспільстві. Саме зараз Україні потрібні громадяни, які здатні приймати нестандартні рішення, вирішувати різноманітні проблеми; громадяни, у яких добре розвинене критичне мислення, які вміють творчо працювати. Тому, вважаю за потребу формувати соціальну компетенцію учнів на уроках української мови та літератури.

Практикую групову форму роботи на уроках для формування навичок бути організованим. Діти, працюючи в групах, вчаться приймати рішення, давати самооцінку своєї діяльності. Таким чином навчаю учнів відповідально ставитися до своєї участі у спільній роботі, поважати думку інших. Домашні завдання поділяю на «обов`язкове» і «за бажанням». Виконуючи завдання «за бажанням», учні проявляють свої індивідуальні здібності, висловлюють своє ставлення до проблем, порушених у творі. Так, наприклад, пропоную учням написати лист письменнику; описати дощ прозовою чи віршовою мовою; намалювати портрет персонажа твору; скласти свою квітку цінностей.

Для формування життєвих компетентностей на уроках української мови та літератури використовую інтерактивні методи, які формують уміння колективно вирішувати завдання, сприяють активізації особистих якостей школяра. Наприклад, для учнів 5-6 класів на уроці української мови цікаво проходить гра «Віриш – не віриш», коли вони оцінюють, чи правильно вчитель аргументував певне твердження. Так, школярі не просто уважно слухають, а й аналізують сказане, знаходячи неправильне твердження. А спостережливість і аналіз у житті знадобляться завжди.

Вплив особистості вчителя на формування життєвої компетентності учнів особливий. Тому, вчитель повинен ефективно працювати, професійно вдосконалюватися та творчо зростати, адже педагог не тільки той, хто все життя вчить, а й той , хто все життя вчиться.

Бібліографія

1.     Забезпечення формування громадянської компетентності у сучасному змісті шкільної освіти (Підсумковий документ робочої групи з розробки планів і програм проекту «Громадянська освіта – Україна» / ред. кол. // Історія в школах України. - 2006. - № 8. - С. 5

2.     Компетенісний підхід у сучасній українській освіті: світовий досвід та українські перспективи / за заг. ред. О.Овчарук. - К. :”К.І.С.”, 2004. - С. 23

3.     Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Шлях освіти, 2001.

4.     Пометун О.І. Формування громадянської компетентності: погляд з позиції сучасної педагогічної науки / Пометун О.І. // Вісник програм шкільних обмінів. – 2005. – № 23. – С. 18