Шановні педагоги! Дякую за участь у роботі районної конференції!

ШЛЯХИ, ЗАСОБИ ТА МЕТОДИ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ


Наталя Латуша, методист з дошкільного виховання районного методичного кабінету відділу освіти Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області

Анотація. В даній статті висвітлюється робота з патріотичного виховання з дітьми дошкільного віку. Визначено засоби та методи патріотичного виховання. Розроблено шляхи їх реалізації в навчально-виховному процесі в дошкільному навчальному закладі.

Проблема громадянина-патріота давня, як світ. Вона постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Патріотичне виховання створює певні передумови громадянської поведінки. Однак це лише передумови.
Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася.
У цьому зв’язку, величезного значення набуває визначення мети, завдань, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.
До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:
формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);

формування духовно-моральних взаємин;
формування любові до культурного спадку свого народу;
виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;
почуття власної гідності як представників свого народу;
толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.
Патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазначені. Це не лише виховання любої до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.
Методи виховання дошкільнят забезпечують оволодіння ними знаннями про рідний народ, його Батьківщину і на цій основі – розвиток національних рис і якостей молодого покоління.
Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни – завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак в значному ступеню така складність виникає при спробі переносити на дітей "дорослі" показники проявів любові до Вітчизни.
Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.
Для того, щоб визначити специфіку процесу формування у дітей любові до Вітчизни, необхідно визначитися у природі самого патріотичного почуття, його структурі, змісті, а також простежити його народження, джерела (на основі яких почуттів воно формується або, точніше, без якої емоційно-пізнавальної основи не може з’явитися це складне інтегральне почуття).
Справді, якщо патріотизм – це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).
Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.
Таким чином, базовим етапом у формуванні в дітей любові до Батьківщини необхідно вважати накопичення дитиною соціального досвіду проживання у своїй Вітчизні та засвоєння усталених норм поведінки, взаємовідносин.
Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об’єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату.
Неможливо говорити про виховання любові до Батьківщини без повідомлення дітям певних знань про неї. Зміст занять також можливо визначити в декількох напрямках.
Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.
Така схема змісту знань про рідну країну, на основі яких можливо вже в дошкільному віці формувати дієве ставлення до неї.
Життя дітей у дитячому садку повинне забезпечити їм емоційний комфорт. Дошкільний заклад повинен стати другим рідним домом, в якому б дитина себе добре почувала. Як показує практика, це відбувається далеко не завжди.
Для того щоб дошкільний заклад допомагав вихованню патріотичних почуттів, життя дітей в ньому повинно бути насиченим, цікавим, таким, щоб запам’яталося надовго, стало системою радісних дитячих спогадів.
Дуже важливо, щоб дитина полюбила свій дитячий садок. Відбувається це тоді, коли вихователі з повагою ставляться до кожної дитини, знають її найкращі риси і сприяють їх розвитку у процесі ігор, свят, цікавих занять і т.д.
Важливо створити максимально можливі умови для "індивідуального освітнього предметно-розвивального середовища" (О.Л. Кононко). Якщо вихователям вдається зробити дошкільний заклад другим домом дитини, то почуття приязні закріплюється і з роками переходить в сферу приємних і дорогих спогадів
Діти також повинні знати на якій вулиці знаходиться їх дитячий садок, як і чому вона так називається, що знаходиться поряд із дитячим садком. Знання збагачують почуття дітей, надають їм певність і смисл.
Разом із тим тут також постає питання про необхідність повідомлення дітям інформації про їх вулицю: її назва, що на ній розташовано, який ходить транспорт, як зв’язана ця вулиця з тією, на якій знаходиться дитячий садок, - можна пройти пішки чи треба їхати.
Наступний етап – виховання любові та приязного ставлення до свого рідного міста. Ця частина роботи потребує більше опиратися на когнітивну сферу, на уяву дитини та її пам’ять.
Діти старшого дошкільного віку можуть і повинні знати назву свого міста, його головні вулиці, визначні місця та ін. Виховання ставлення до своєї країни ґрунтується на когнітивному компоненті: дітям повідомляють інформацію, яку вони повинні і можуть засвоїти. Особливістю є те, що знання повинні бути емоційними і спонукати дитину до активної діяльності.
Діти повинні знати назву столиці нашої Батьківщини, її визначні місця. Розгляд ілюстрацій, слайдів, відеофільмів, художні твори, розповіді дорослих, фотографії, екскурсії, малювання, ігри-подорожі – все це допомагає вирішувати поставлене завдання. Дітей знайомлять із символікою країни, розповідають, що у кожної країни є свій прапор, герб, гімн. Розповідають де і коли вони можуть їх побачити.
При ознайомленні з природою рідної країни акцент робиться на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну ("Без верби і калини нема України"), які квіти цвітуть на українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки).
Головна мета цих занять – пробудити в дитячих серцях любов до рідної країни з її багатою та різноманітною природою. Для її реалізації необхідно використовувати спостереження, екскурсії, нескладні досліди, працю на ділянках, бесіди за картинами, читання та інсценізацію творів художньої літератури, прогулянки "екологічною стежиною", відпочинок "на веселій галявині" з проведенням цікавих ігор.
Засобом патріотичного виховання є мистецтво: музика, художні твори, образотворче мистецтво, народне декоративно-прикладне мистецтво. Необхідно, щоб твори мистецтва, які використовуються у роботі з дітьми були високохудожніми.
Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни. Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну – художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з "характером" українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину). Вихователь намагається познайомити дошкільнят з людьми, яким притаманні якісь певні якості чи вміння, залучити дітей до їх діяльності.
У народі кажуть: добрий приклад – кращий за сто слів. Втілюючи цей мудрий педагогічний прийом у життя, педагогам необхідно запрошувати до дитсадка відомих людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят. Діти бачать, що звичайні люди, які їх оточують, пишуть гарні вірші, випікають смачні хліби, керують складними машинами та механізмами, виборюють нагороди у спортивних змаганнях тощо. Тож і наші малюки, коли виростуть, стануть особистостями.
Нині чимало говорять та пишуть про український національний характер, українську ментальність.
Шести-семирічні діти вже можуть дати відповідь на запитання: "Чим відрізняється традиційне житло українців — хата (в т.ч. і сучасний варіант) від житлових будівель інших народів?"
Відповідь має сформуватися у результаті власних спостережень сучасного села або за матеріалами хоча б телепередач: охайність, доглянутість, привітність, чистота. Отже, національна риса – відчуття краси.
Ефективність морально-патріотичного виховання досягається тоді, коли педагогічна діяльність характеризується цілісністю і включає відбір краєзнавчого змісту в відповідності з метою розвитку дитини, її віковим особливостям та інтересам; збагачення розвивального середовища матеріалами про рідне місто (дидактичні ігри, посібники, предмети мистецтва, продукти дитячої творчості та інше), узгодженість тематики занять по ознайомленню з рідним містом з тематикою інших занять, з іграми дітей. Створення умов для самостійної та спільної з дорослими роботи з краєзнавчим матеріалом; забезпечення соціально-емоційного благополуччя дитини, діагностика змін в її розвитку.

Бібліографія
1. Боришевський М. Формули громадянина-творця. Соціально-психологічний портрет громадянина // Світло. — 1998 — № 3. — С. 8—9.
3. Гонський В. Патріотизм як основа сучасного виховання та ідеології держави: студії виховання // Рідна школа. — 2001.— № 2. — С. 9—14.
4. Жадан І. Проблеми громадянської освіти //Педагогічна газета. — 1999. — № 11. — С. 2.
5. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Дошкільне виховання. — 2003. — № 2. — С. 3—8.
6. Мокрогуз О. Громадянська освіта: проблеми і перспективи запровадження // Завуч. — 2000. — № 28. — С. 2-4.

6 коментарів:

  1. Наталя погоджуюсь з вами, ми повині виховувати у дітей любов до свого краю,батьківщини починаючи з дітсадка.Вихователі та батькі мають більше розповідати їм про людей які прославили Україну,вчити вірші та пісні про рідну землю,показувати який чарівний наш край.Адже таких гарних людей,пісень,природи та українських звичаїв немає ніде.Доброта,чуйність,любовь до ближнього-треба повертатися до цього,тільки тоді коли дитина почне поважати старших,допомогати меньшим,любити свій край,свою домівку,розуміти біль та страждання іншого,тільки тоді ми виховаємо гідного громадянина своєї держави.

    ВідповістиВидалити
  2. Наталя погоджуюсь з вами, ми повині виховувати у дітей любов до свого краю,Батьківщини починаючи з дітсадка.Вихователі та батькі мають більше розповідати їм про людей які прославили Україну,вчити вірші та пісні про рідну землю,показувати який чарівний наш край.Адже таких гарних людей,пісень,природи та українських звичаїв немає ніде.Доброта,чуйність,любов до ближнього-треба повертатися до цього,тільки тоді коли дитина почне поважати старших,допомогати меньшим,любити свій край,свою домівку,розуміти біль та страждання іншого,тільки тоді ми зможемо виховати гідного громадянина своєї держави.

    ВідповістиВидалити
  3. Цілком згодна з вашими думками щодо створення умов для самостійної та спільної з дорослими роботи з краєзнавчим матеріалом; забезпечення соціально-емоційного благополуччя дитини, створення максимально можливих умов для "індивідуального освітнього предметно-розвивального середовища".Дуже хочеться щоб вихователям дитячих дошкільних закладів допомогла держава з фінансуванням, а вони, я впевнена, зроблять садочок другим домом дитини. Бажаю вам, шановна пані Наталіє, творчої наполегливості, натхнення, удачі в усіх починаннях!

    ВідповістиВидалити
  4. Юлія Пошенко28 січня 2016 р. о 13:03

    Дякую за цікаву статтю! Патріотизм закладається ще з дошкільної освіти, звичайно. І так важливо, щоб його не розгубили в початковій ланці! Бажаю Вам успіху та співпраці у цьому напрямку!

    ВідповістиВидалити
  5. Питання патріотизму, любові до рідного краю наразі,як ніколи, дуже актуальне і близьке кожному з нас. Дякую Вам за змістовну статтю.

    ВідповістиВидалити