Шановні педагоги! Дякую за участь у роботі районної конференції!

ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

Наталя Мацієвська,  вчитель трудового навчання  загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів смт Завалля Гайворонського району Кіровоградської області.

Анотація. В даній статті йдеться про необхідність удосконалення громадянської компетентності учнів. Визначено зміст і структуру поняття «громадянська компетентність». Розглянуто науковий, психолого-педагогічний аспекти формування громадянської компетентності. Показано роль освітньої галузі «Технології» у формуванні ключової життєвої компетентності учнів. Визначено шляхи реалізації даної науково-методичної проблеми на уроках трудового навчання у навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл.


Поняття «компетентність» у наш час органічно увійшло в педагогічний обіг, і науковці  намагаються дати визначення освітніх та життєвих компетентностей.
Громадянську компетентність дослідники відносять до ключових. Ключова компетентність є об’єктивною категорією, що фіксує певний рівень розвитку в особистості суспільно визнаного комплексу знань,умінь,навичок, ставлень, орієнтацій. Відтак і громадянську компетентність учня ми будемо розуміти як сукупність освітніх елементів,що складається із сукупності знань,умінь,навичок, переживань, емоційно-ціннісних орієнтацій. Переконань особистості, які допомагають людині усвідомити своє місце в суспільстві, обов’язок і відповідальність перед співвітчизниками, Батьківщиною і державою. Громадянська компетентність є інтегрованою характеристикою особистості, яка включає й певний рівень психологічної готовності до активного суспільного життя – громадянськість.
  Формування громадянської компетентності в школі – це засвоєння в навчальних ситуаціях основ повноцінної та правомірної громадянської поведінки особи в суспільстві. А враховуючи висновок  О. Лебедєва. Що компетентність – це здатність діяти в ситуації невизначеності, уточнимо поняття освітньої ключової громадянської  компетентності: це  здатність учня самостійно  діяти в ситуації невизначеності під час вирішення навчальних ситуацій у сфері громадянської освіти.
Діяльнісний блок громадянської компетентності передбачає формування мотивованої активності, тобто суб’єктної особи, яка:
*виявляє суспільну  активність (в громадянських організаціях, самоврядуванні тощо);
* бере участь у соціальному проектуванні;
* виступає  розробником соціального проекту ;  є учасником соціального проекту;
* досліджує соціальні проблеми.
Постановка завдань формування громадянської компетентності учнів передбачає, що в переліку освітніх результатів кожного уроку мають бути сформульовані , крім суто навчальних , ще й такі, що спрямовані на розв’язання завдання:
Передбачати засвоєння учнями громадянознавчих знань;
- передбачати певний рівень розвитку громадянських умінь і навичок;
-передбачати формування позитивного ставлення учнів до  явищ і процесів, пов’язаних з демократичною державою, громадянським суспільством тощо.
Ефективний розвиток діяльнісно-процесуального компонента громадянської компетентності  передбачає залучення учня до активної навчальної діяльності, що супроводжується внутрішньою розумовою активністю. Паралельно з освоєнням діяльності учень  учень формує свою систему  цінностей,підтримувану соціумом . З пасивного споживача знань учень повинен стати активним суб’єктом освітньої діяльності,що  забезпечує послідовну та ефективну реалізацію  компетентісного підходу.
В процесі своєї роботи, я реалізуючи дану науково-методичну проблему, виробляю в учнів соціально-трудові компетенції як сукупність взаємопов’язаних якостей особистості, необхідних для продуктивної дії в їх практичній роботі, тобто формую творчу компетентність, через:
·          мотивацію навчальної діяльності з домінуванням мотивів її удосконалення;
·          розвиток пізнавальної самостійності;
·          формування й розвиток творчих здібностей;
·          засвоєння узагальнених і раціональних способів діяльності;
·          формування досвіду самоосвіти;
·          використання на практиці здобутих компетенцій;
·          створення умов для розвитку та самореалізації учнів;
·          задоволення запитів та потреб школяра;
·          засвоєння продуктивних знань, умінь і навичок;
·          розвиток потреби поповнювати знання протягом усього життя;
·          створення простору для фантазії, уяви;
·          стимулювання пізнавального інтересу, потреби учнів у творчості.
         За час своєї педагогічної діяльності, формуючи свій власний досвід на основі досвіду педагогів-новаторів я виробила алгоритм розвитку творчої діяльності школярів, зважаючи на таку послідовність:
а) базові знання учнів;
б) особистісна орієнтація щодо доцільності отриманих знань;
в) виготовлення власного творчого продукту.
Відомо, що виховати творчу особистість може лише творча   особистість – учитель, який не тільки ґрунтовно володіє знаннями, а й творчо використовує їх, імпровізує, експериментує, створює власні способи розв'язання практичних задач.
         У процесі навчально-виховної діяльності використовую інтерактивні методи та прийоми. Вони є універсальними для розвитку життєвих, громадянських  компетентностей, формують уміння колегіально вирішувати завдання, сприяють активізації особистісних якостей школяра. 
Застосовуючи  елементи інтерактивних технологій, дотримуюсь  певних вимог до структури уроку, а саме:  мотивації;  оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів;  надання необхідної інформації;  інтерактивна вправа – центральна частина заняття; підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.
На етапі активізації опорних знань та мотивації навчальної діяльності використовую такі прийоми як «Ланцюжок», «Так – ні», «Збери намисто». Наприклад, форма роботи – «Збери намисто» застосовується  при вивченні теми «Вишивка як вид декоративно-ужиткового мистецтва» у 6 класі. Учні отримують картки, в яких міститься текст із пропущеними назвами деяких ручних швів, які потрібно вписати в пропущені місця. Це завдання індивідуального характеру, під час якого учень виконує той обсяг, який може виконати, і працює у зручному для себе темпі. Таким чином, створюється оптимальна психолого-педагогічна ситуа­ція для реалізації навчальної мети.
Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка дає можливість учням насамперед усвідомити, що вони зараз почнуть вивчати інший (після попереднього уроку) предмет, що перед ними інший учитель і зовсім інші завдання. З цією метою використовую прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликає у дітей здивування, подив, інтерес до змісту знань та процес їх отримання, підкреслює парадоксальність явищ та подій. Це є коротка розповідь учителя, бесіда, демонстрування наочності й нескладна інтерактивна технологія («мозковий штурм», «мікрофон») уявна прогулянка тощо.
Забезпечити використання інтерактивної методики можливо в умовах групової і парної форм організації навчально – трудової діяльності.   Досить часто на своїх уроках впроваджую роботу в малих групах та парах. Робота в малих групах надає всім учасникам можливість діяти, практикувати навички співробітництва міжособистісного спілкування. 
Наприклад, під час вивчення теми «Оздоблення виробів. Кольорова гама різних видів гладі» у 9 класі, пропоную  виконати таке завдання: із набору різнокольорових ниток вибрати ті, які підходять до вишивки: для першої групи –  будинку  Сонця, а для другої  –  палацу Снігової Королеви. В кінці завдання разом із учнями роблю висновок, про розподіл кольорів на теплі і холодні.
Вивчаючи тему «Конструкційні матеріали та їх вибір» у 5 класі, застосовує прийом «Ажурна пилка», в ході якого кожна група дівчат отримує індивідуальне завдання - опрацювати теоретичний матеріал про волокна тваринного походження (шовк і шерсть). Потім група ознайомлює інших тільки з тим аспектом проблеми, який вони вивчали. Використання таких прийомів заохочує учнів до активності, розвиває розумову та практичну сфери, формує творчі засади громадянської компетентності.
Підвищити активність учнів у самостійному отриманні знань, придбанні навичок здійснення практичної діяльності можна шляхом впровадження проектної технології, яка основана на використанні проблемних, дослідницьких методів. Учні розробляють дослідницькі, інформаційні, практико – орієнтовані проекти різної тематики. Спираючись на головні принципи у реалізації даної технології: самостійність, діяльність, результативність. Проектна технологія дозволяє успішно формувати ключові громадянські компетентності особистості: комунікативні, інформаційні, соціальні, компетентності пов’язані з життям в багатокультурному суспільстві,  з навичками вчитися все життя; а головне спрямована на реалізацію творчого потенціалу  учнів.
Так, під час виконання творчого проекту дівчата здійснюють економічний розрахунок фінансових затрат на виготовлення виробу, затрат часу, планують можливість масового підприємства, продажну ціну тощо. Навчальні проекти містять у собі проблему, яка потребує вирішення та формулюють одне чи кілька завдань. Наприклад, під час вивчення теми «Технологія обробки текстильних матеріалів. Технологія обробки спідниці» (8 клас) дівчатам треба дібрати модель, яка відповідає вимогам сучасної людини  та не потребує використання дорогих тканин, запропонувати послідовність пошиття виробу, можливі варіанти виготовлення спідниці, спланувати організаційно-технічні заходи, що забезпечать високу ефективність праці, а також підвищать її продуктивність, знизять собівартість, покращать якість продукції.
Використовуючи проектний метод навчання, діти засвоюють усю технологію розв'язання завдань – від постановки питання до результату.
Проектна діяльність залучає кожного учня до активного пізнавального процесу та дає змогу враховувати під час навчання національні, регіональні умови. Наприклад, зміст програми з трудового навчання, спрямований на виявлення та розвиток здібностей дітей із різних видів декоративно – ужиткового мистецтва: традиційної вишивки, в'язання, виготовлення сувенірів тощо.
Процес навчання доцільно будувати таким чином, щоб учні могли порівнювати та узагальнювати матеріал, який вивчається, пов'язати його з вивченим, вичленити зі всієї суми теоретичних зв'язків та використовувати ті дані, які необхідні для виготовлення вибору.
На заняттях технологій важливо звертати увагу учнів не лише на шляхи творчого отримання практичних завдань, а й допомогти їм знаходити ці шляхи самостійно.
Вважаю, що сучасний урок трудового навчання не може бути втиснений у традиційну класно-урочну систему. Тому намагаюся  робити свої уроки «живою» формою набуття знань, перевтілюючи їх у гру, диспут, екскурсію, творчу лабораторію тощо. Тому, реалізувати методичну проблему на практиці,  допомагає впровадження  нестандартних форм проведення уроків, які за типом найчастіше є уроками узагальнення і систематизації знань:
-урок-усний журнал «Таланти твої, Україно!», «Від ремесла до творчості»;
-урок-подорож у країну майстрів (вивчення будови швейної машини);
-урок-презентація ( представлення власноруч виготовлених виробів);
- урок-конкурс (зробити кращий зразок).
Проведенню таких уроків передує велика дослідницька, пошукова і творча робота учнів, що підвищує їхню пізнавальну активність і самостійність, допомагає самореалізуватися.
Так, перед виконанням практичної роботи «Приготування бутербродів. Сервірування бутербродного столу» у 5 класі оголошується конкурс на «Найсмачніший бутерброд». Кожна команда має завдання придумати назву своїй страві та представити її.
Викладаючи технології використовую унікальну можливість розкрити і показати учням взаємозв’язок між виробництвом, технікою і мистецтвом. Адже сприйняття й розуміння людиною прекрасного виникло, головним чином, у процесі трудової діяльності. Працюючи, людина діставала задоволення від успішних творчих, фізичних i розумових зусиль, від корисності вдосконалення особисто виготовлених предметів, перетворення довкілля. Тому на уроках часто використовую репродукції картин, ілюстрації, музичні твори, фотографії  костюмів різних епох, цікаві композиційні рішення у вишитих виробах, елементи і прийоми сервірування столу. Так, наприклад, ознайомлюючи семикласників із темою «Художнє конструювання виробів», демонструє їм ілюстрації фасонів спідниць  різних історичних  періодів. Цікавим для учнів є ознайомлення із українським національним поясним убранням для жінок – запаскою, плахтою, обгорткою, паньовою та особливостями їхнього крою й оздоблення.    
Одна із  форм роботи, яку вчитель використовує під час вивчення таких тем, як, «Проектування виробів», «Технологія виготовлення вишитих виробів», – є «віртуальні екскурсії». Як правило, такі уроки  містять фотографії, ілюстрації, таблиці і схеми, супроводжуються виконанням музичних творів. Використання цієї форми роботи дає  можливість виховувати в учнів естетичні смаки і формувати творчу компетентність.
     Отже,  формування творчих компетентностей дозволяє повною мірою розкрити природні здібності дитини: неординарність думок, спроможність до висловлювання та застосування на практиці різноманітних ідей, можливість здійснювати «свій вибір», знайти себе у світі та відкрити світ у собі. Вважаю, що робота з розвитку творчих громадянських компетентностей має бути систематичною і здійснюватися на кожному уроці. Таким чином , головною метою уроків є формування особистості учня, розвитку його здібностей, обдарувань, наукового світогляду, тобто формування  і розвиток його громадянських компетентностей.
Література
1. Бібік Н.М. Компетентнісний підхід: рефлексивний аналіз застосування / Бібік Н.М. // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи. – К. : К.І.С., 2004. – С. 47 – 53.
2. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти (Постанова кабінету міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392) – Інформаційний збірник та коментарі міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. – 2012. – № 4-5.
3. Дух Л.І. Інформаційно-комунікаційні технології у викладанні громадянської освіти / Дух Л.І. // Робочі матеріали проекту «Громадянська Освіта-Україна», - 2007.
4. Закон України «Про загальну середню освіту» (зі змінами № 3701-VI  від 06.09.2011 р.) - www.rada.gov.ua
5. Національна доктрина розвитку освіти в Україні (Указ Президента України                 № 347/2002 від 17.04.02 року) - www.osvita.ua .
6. Овчарук О. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти / Овчарук О. // Стратегія реформування освіти в Україні: Рекомендації з освітньої політики. – К. : К.І.С., 2003. – 296 с.

7. Пометун О.І. Формування громадянської компетентності: погляд з позиції сучасної педагогічної науки / Пометун О.І. // Вісник програм шкільних обмінів. – 2005. – № 23. – С. 18.

1 коментар:

  1. Ви, Наталіє цікаво розкрили поняття соціально-трудових компетенції як сукупність взаємопов’язаних якостей особистості, необхідних для продуктивної дії в їх практичній роботі.
    Дякую. Успіхів та натхнення в роботі.

    ВідповістиВидалити