Шановні педагоги! Дякую за участь у роботі районної конференції!

НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ТА ЖИТТЄВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ШКОЛЯРІВ


Замула Лілія, вчитель української мови та літератури загальноосвітньої  школи І-ІІІ ступенів с. Могильне Гайворонського району Кіровоградської області.

Анотація. У даній статті йдеться про необхідність національно-патріотичного виховання як засобу формування соціальних та життєвих компетентностей школярів. Розглянуто філософський і психолого-педагогічний аспекти формування умов розвитку національної свідомості учнів. Визначено шляхи реалізації концепції національно-патріотичного виховання на уроках словесності.

Наша Україна – молода держава, перебуває на шляху радикальних політичних, соціальних та економічних перетворень.  Суверенній Україні потрібні громадяни, які мають глибоко усвідомлену життєву позицію. Виховати таких особистостей можна за умови розвитку національної освіти, в якій система виховання та навчання ґрунтується на ідеях народної філософії,засадах української етнопедагогіки, народознавства, основах християнської релігії,наукової педагогічної думки,родинного виховання тощо.

У Національній доктрині розвитку освіти зазначено, що національне виховання є одним із головних пріоритетів, органічною складовою освіти. Так, багато питань теорії і практики гуманістичного та національного виховання підростаючого покоління знайшли розгляд у працях Я. Гогебашвілі, М.Є. Евсевьева, Я.А. Каменського, К. Насирова, К.Д. Ушинського.
Протягом багатьох віків український народ створив традиції, які тільки притаманні українському народу. Джерелом українських традицій є народна педагогіка, яку невипадково називають усною традиційною фольклорною материнською школою, яка покликана формувати духовні цінності у людини.
Ідеї народної педагогіки високо цінували педагоги різних часів і епох, які всебічно вивчали їх і широко використовували для своїх виховних систем. 
Ідеям народної педагогіки, як важливому засобу виховання молодого покоління, надавав Г.С. Сковорода  . У своїх притчах, байках, листах він радив звертатися до рідного слова, народної творчості, бо «правильне виховання полягає у природі самого народу».
  Ідеями народної педагогіки переймалися і Т.Г. Шевченко, який добре знав побут і звичаї українського народу, і І.С. Нечуй-Левицький, який розглядав виховні проблеми як єдине ціле з етнічною педагогікою з формуванням національної самосвідомості, духовності: «Народні наші пісні, казки, приказки, колядки, козацькі думи, - все це в українського народу невичерпний, багатий скарб для навчання та виховання. І в школі для напутіння життя...»..
Людина, яка не знала історії свого роду вважалася безрідною. Повага і любов до свого роду, рідної землі, національних звичаїв і традицій починалася з цінування писемних пам'яток, переказів, предметів побуту, сімейних реліквій та інших матеріалів про життя пращурів.
Виховуючи учнів на традиціях, я прагну сформувати в учнів  вірність ідеалам побудови в Україні демократичної, правової держави, горде почуття належності до українського народу.
Світовий досвід розвитку педагогічної теорії й практики переконливо показує, що кожний народ упродовж віків створює власну національну систему виховання і освіти. В епоху державного й духовного відродження України головну роль відіграє національна система освіти й виховання.
Національна система виховання - це історично обумовлена і створена самим народом система ідей, поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв. Таким чином, національно-патріотичне виховання - це передусім виховання дітей на культурно-історичному досвіді рідного народу, в основі якого - його традиції, звичаї, обряди, ритуали, свята.
Маючи вищу педагогічну освіту та трудовий стаж роботи з вихованцями, завжди ставлю перед собою завдання пошуку нових шляхів організації виховної роботи з учнями, бо цього вимагає демократизація та гуманізація виховного процесу. Демократизація та гуманізація сучасної школи зумовлює актуальність  раціонального відродження в людині національної свідомості, духовної єдності поколінь, культури рідного народу.
У своїй роботі проводжу різні заняття, використовую   форми нетрадиційних уроків, які забезпечать поступове, поетапне, послідовне формування стійкої позитивної мотивації учнів до вивчення національно-культурних традицій українського народу. Це і години спілкування «Нема ціни святині дорогій», «Я- громадянин України», «Ми всі українці – єдина сім’я»,   конкурс читців « Не померкне слово Кобзаря»;  конкурс творів «Ми всі – одна родина»; бесіди з елементами рольових ігор «Колиска роду – українська хата», «Зимові свята»; усний журнал «Ми – українці».
Важливим традиційним засобом національно-патріотичного виховання є вивчення символіки нашого народу. Знайомство з народними та державними символами відбувається в першому класі, яке постійно поглиблюється в ході проведення уроків словесності . Це і написання творів «Національні символи України», «Наша Батьківщина», «Хліб – символ народного добра», «Український рушник», «Без верби і калини немає України».   
Велике значення на уроках української мови (особливо в 5-9 класах) має послідовне й системне вивчення слів-символів, у яких закарбовано культурний досвід минулих поколінь: лелека, калина, кладка, чорнобривці, вишиваний рушник і под. Саме вони сприяють формуванню національної картини світу наших учнів, закорінюють нові покоління в ґрунт духовності. Збагачення учнівського словника колоритними фразеологічними одиницями, що витворені попередніми поколіннями, позитивно позначатиметься на розвиткові образного мислення, розумінні ментальності свого народу: або пан, або пропав; у степу і хрущ м’ясо; береженого Бог береже, а козака – шабля; де два козаки, там три гетьмани і под. Тому на кожному уроці  я намагаюся збагачувати словник учнів щонайменше однією такою ідіомою. Прагну  навчати любові до рідної мови не деклараціями, а вишуканими зразками української мови – багатої і гнучкої в передаванні найтонших відчуттів людини (мова творів Л. Костенко,                           В. Симоненка, Є. Гуцала, М. Стельмаха, О. Довженка). 
Я вважаю, що  пріоритетним завданням словесника є руйнування стереотипів неповноцінності української мови, який упродовж попередніх поколінь з різних ідеологічних причин насаджувався в свідомості українців. Аби учні сприймали українську мову як сучасну, європейську, багату, культурну, розвинену, треба широко й системно демонструвати повнокровність і спроможність нашої мови в усіх сферах життя. Для реалізації цього завдання  я намагаюся добирати дидактичний матеріал різних тематичних груп: мистецтво, дозвілля, техніка, Інтернет, салон краси, одяг, здоров’я, спорт, наука, кулінарія, офіс, транспорт тощо.
 Використання сучасних текстів у шкільних підручниках української мови сприяє руйнуванню згаданого вище стереотипу щодо можливостей і спроможності сучасної української мови. Це дуже важливо для формування мовної особистості,  тому на своїх уроках я використовую, крім класичного, ще й цікавий дидактичний матеріал із сучасного життя для опанування мовних явищ.
За концепцією національно-патріотичного виховання дітей і молоді метою української літератури є виховання національно свідомого громадянина України,  формування  й утвердження гуманістичного світогляду особистості, національних і загальнолюдських цінностей.
Під час вивчення міфів, легенд, народних переказів і казок, календарно-обрядових й історичних пісень (фольклорних творів) я намагаюся звертати увагу на те, що їхні герої – це позитивні й негативні моделі наших пращурів-українців. Розповідаючи про героїчні вчинки Хмельницького, Морозенка, Кармалюка прагну формувати чітке розуміння наступності поколінь, відгомону колишніх перемог у сучасному житті , адже справжні герої жили не лише в минулому, вони були в нашій недавній історії, є і серед нас, тобто ми, сучасні українці, - нащадки духовно і фізично сильних людей. Аналіз сюжетів народних творів має сприяти формуванню в учнів морально-етичних цінностей, усвідомлення себе як частини великого етносу з величною історією. Ознайомлюючи учнів із життям і творчістю Т. Шевченка, я розповідаю не лише про важке дитинство поета, а висвітлюю його талановитість, багату фантазію, творчу уяву. Розповідаючи про життя Лесі Українки та її поезії наголошую, що людина – сильна особистість, будь-які труднощі загартовують її. Узагалі, бесіди про минуле нашого народу намагаюсь проводити в оптимістичному аспекті, наголошуючи на світлих сторінках української історії, акцентую, що труднощі   робили нас, українців, сильнішими й досвідченішими. Мені здається, що саме такий підхід формує в учнів любов і повагу до рідної землі, виробляє стійкий імунітет до негативних викликів сучасного суспільства.
Важливим складником національного виховання є культивація таких важливих концептів, як “Україна”, “мати”, “хата”, “лелека”, “вишиваний рушник” і под. Саме вони міцною ниткою духовності прив’язують людину до свого дому, стежки, до близької чи рідної людини, а саме на них тримається сучасний світ із його труднощами й викликами, саме вони цементують свідому особистість з багатим духовним світом. Тому при  вивчення таких творів, як “Лебеді материнства” В. Симоненка, “Любіть Україну” В. Сосюри, “Дорогою ціною” М. Коцюбинського я намагаюся   глибоко аналізувати їх, із розкриттям символів, із застосуванням особистісно орієнтованих підходів, із проекціями в сучасне життя.
Під час вивчення творів Т.Шевченка, Лесі Українки, В.Барки, У. Самчука,     Т. Осьмачки, В. Сосюри, О. Гончара,О.Довженка, П. Загребельного,                          В. Симоненка, Л. Костенко, В. Стуса та інших письменників завжди на своїх уроках я акцентую увагу на  любові до Батьківщини, рідної мови, історії та культури, почутті національної самосвідомості,  повазі до славних синів і дочок України,шанобливому ставленні до культур усіх народів світу, відповідальності  кожного за долю нації.
В основу системи патріотичного виховання на уроках української літератури потрібно покласти правдиве слово про свій народ, його споконвічне прагнення розбудовувати Українську державу. Творчі зусилля кожного вчителя мають бути спрямовані на те, щоб підвищити виховний рівень сучасного уроку та його творчий потенціал, створити оптимальні можливості для розвитку самостійного творчого мислення учнів, активізацію їхньої пізнавальної діяльності, формування патріотичних почуттів під час вивчення літератури.
Реалізація народознавчого принципу виступає важливою ланкою системи роботи щодо всебічного розвитку школярів.
В школі закладається основа національної свідомості учнів, любов до рідної землі, своєї «малої батьківщини», виховується патріотична гордість за минуле і сучасне України, любов до рідної мови, формується духовно розвинена, творча, працелюбна особистість.
Бібліографія

1.       Національна доктрина розвитку освіти України: затв. Указом Президента від 17 квітня 2002р. - № 347//Освіта України. - 2002 – 23 квіт. (№ 33)
2.       Концепція громадянського виховання особистості в умовах української державності (проект) //Освіта України. – 2000. – № 32
3.       Концепція національного виховання //Рідна школа. – 1995.
4.       Руденко Ю. Концепція “Патріотичне виховання учнів” //Освіта, 22–29 серпня, 2001.
5.       Подласый И. П. Педагогика: 100 вопросов – 100 ответов: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2001.
6.       Сипченко В.І. Педагогіка: основні положення курсу: Навчальний посібник для студентів педагогічних інститутів. – Слов’янськ, 2000.
7.       Стельмахович М. Українська родинна етнопедагогіка – наука про взаємини батьків і дітей //Родинні взаємини і проблеми виховання дітей: Збірник статей /С. Карпінець, Б. Кіндратюк, Л. Ковальчук та ін./ За ред. В.Костіва. – Івано-Франківськ, 1995.
8.       Стельмахович М.Г. Виховні цінності традиційної української родини //Цінності освіти і виховання. Наук. метод. збір. /За заг. ред. О.В.Сухомлинської. – К., 1997.
9.       Громадянин – Держава – громадянське виховання. Антологія/Упорядники Н.П. Рогозін і В.О. Сухомлинська – Донецьк, 2001.
10.  Кононенко П., Усатенко Т. Концепція української національної школи – родини //Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні. Педагогічні концепції. – К.: Школяр, 1997.
11.  Haказ Міністерства освіти і науки України № 641 від 16 червня 2015 року Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді, Заходів щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді та методичних рекомендацій щодо національно-патріотичного виховання y загальноосвітніх навчальних закладах.

17 коментарів:

  1. Стаття дуже цікава. Саме уроки української мови та літератури є джерелом з якого ми черпаємо мудрість народної педагогіки. Вона наймудріша, тому що створювалася протягом ряду століть, шліфувалась, перевірялась досвідом мільйонів людей багатьох поколінь. Її ще справедливо називають школою, яка завжди з нами, — школою сім'ї й отчого дому, материною і батьковою наукою, першим університетом життя, через який проходить кожна людина. У творчого вчителя - творчі учні. Я знаю, що ви не лише теоретично, але й практично втілюєте все в навчально-виховному процесі. Дякую за співпрацю та подальших Вам успіхів!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Лілія Замула28 січня 2016 р. о 11:34

      Дякую за коментар і оцінку моєї праці.

      Видалити
  2. Ваша стаття дуже цікава та змістовна. Успіхів у роботі та натхнення.

    ВідповістиВидалити
  3. Я погоджуюсь з Вами. що в основу системи патріотичного виховання потрібно покласти споконвічне слово про свій народ, його прагнення розбудувати Українську державу. Бойко Світлана Петрівна

    ВідповістиВидалити
  4. Проблема, яку ви піднімаєте на сторінках своєї статті, дуже актуальна. Я впевнена, що ви на вірному шляху у вихованні нової еліти. Дякую за цікавий матеріал.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую, намагатимусь і далі гідно тримати почесне звання вчителя Могильненської ЗШ.

      Видалити
  5. Дуже цікава стаття. Ваші уроки цікаві та наповнені творчістю. Бажаю Вам подальших успіхів та здібних учнів! Бурдейна Діана Миколаївна.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дуже приємно, так як Ви і є одним із кращих моїх учнів. Успіхів у роботі.

      Видалити
  6. Галина Браславська28 січня 2016 р. о 06:36

    Із задоволенням ознайомилася з матеріалом статті. Цікаво, змістовно. Нехай Вам щастить!

    ВідповістиВидалити
  7. Оксана Сирота28 січня 2016 р. о 21:04

    Погоджуюсь з Вами, що творчі зусилля кожного вчителя мають бути спрямовані на те, щоб підвищити виховний рівень сучасного уроку. Побачивши, з яким теплом Ви ставитеся до своїх вихованців, я впевнена, що ви досягнете найкращих результатів, чого я Вам бажаю.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую Вам,що вяли участь в обговоренні статті. Дуже приємно почути відгук про
      свою роботу від колеги "по цеху. Вам бажаю теж тільки успіхів у всіх ваших починаннях.

      Видалити
  8. Лілія Миколаївна, Ви цікава особистість, а ваш досвід роботи, ваше бажання передати надбання нашого народу прослідковується у вашій статті. Я бажаю Вам іти вперед і не зупинятися на досягнутому.

    ВідповістиВидалити
  9. В нашій школі не можливо не йти вперед, тому що навчально-виховний процес постійно очолюють такі творчі особистості, які своїм світлом запалюють тебе, і ти починаєш сам горіти новими ідеями і втілювати їх у життя. Дуже багато зроблено в нашому навчальному закладі роботи в напрямку патріотичного виховання. Ми самі вже бачимо
    плоди цієї роботи . Зовсім недавні наші учні першими пішли на захист Батьківщини.
    Ми маємо ким пишатися.

    ВідповістиВидалити
  10. Питання патріотизму, любові до рідного краю наразі,як ніколи, дуже актуальне і близьке кожному з нас. Дякую Вам за змістовну статтю.

    ВідповістиВидалити