ФОРМУВАННЯ У ДІТЕЙ ПАТРІОТИЗМУ, ЛЮБОВІ ДО СВОГО НАРОДУ, ДО БАТЬКІВЩИНИ

Світлана Косюга, вихователь Гайворонського дошкільного навчального закладу № 6 Кіровоградської області

Анотація. В даній статті йдеться про досвід роботи щодо формування у дошкільнят патріотизму, любові до свого народу, Батьківщини. Висвітлюються форми та методи роботи з дітьми з народознавства. Розкриваються засоби народної педагогіки, які використовуються в навчально-виховному процесі.

 "З родини йде життя людини" – мудро зауважує народна приказка.

 Коли народжується дитина, то в народі кажуть, що на небі в цей час зоря нова засяяла, а подружжя стало родиною. Появилися нові турботи – необхідно виховувати дитину. І тут на допомогу приходить багатовіковий досвід родинного виховання – вихователь.

До сучасних програм, що реалізують Базовий компонент дошкільної освіти, належать і програма виховання дітей дошкільного віку  "Українознавці, українотворці" (керівник  авторського колективу професор П.П.Кононенко), де акцентується увага на створення умов для розвитку дитячої особистості як творця себе, своєї родини, рідної держави і світу.

На думку К.Д.Ушинського: "Виховання не треба вигадувати, бо воно існує в народі стільки віків, скільки існує сам народ, з ним народився, з ним зросло, відобразило в собі всю його історію і всі його якості".

Сьогодні назріла потреба для вихователів і батьків глибоко вивчати українську етнопедагогіку, відновити народне виховання  дітей з метою збереження нації, забезпечення духовної одності поколінь.

Не випадково в народі кажуть: "Якщо твої плани розраховані на рік – сій жито, якщо на десятиліття – саджай дерева, а якщо твої плани розраховані на віки – виховуй дітей".

Педагогічні працівники нашого закладу творчо, диференційовано та індивідуально підходять до роботи з дітьми за умов урахування рівня розвитку кожної дитини, її інтересів, потреб і можливостей. Такий підхід дає змогу забезпечити комплексне розв’язання завдань пізнавального, соціально-морального, емоційно-цілісного, художньо-естетичного та патріотичного розвитку дитячої особистості. Любов до культури та звичаїв українського народу прищеплюємо через специфічно дитячі форми діяльності: ігрову (українські народні іграшки, ігри, ігри-забави), предметно-практичну (українська хата, хатнє начиння, український одяг, атрибути, обереги), народні ремесла (вишивка, гончарство, плетіння, ткацтво, різьба), образотворчу (малювання, аплікація, ліплення); художню діяльність (пісні, таночки драматизації), комунікативну (народна мораль, усна народна творчість, календарно-обрядові свята).

Педагогічний колектив втілює розвивально-виховний аспект реалізації державних завдань на краєзнавчому принципі в умовах сімейного та суспільного виховання. Освітні впливи з боку вихователів та батьків спрямовуються на максимальне забезпечення виховання у малят любові і поваги до батьків і родини, закладання основ моральної та етичної орієнтації в національних і загальнолюдських цінностях, формування творчої особистості в контексті рідної культури, мови, обрядовості та звичаїв.

Пізнання Батьківщини і розмаїтого світу розпочинається в сім'ї, з батьківського дому. Довколишнє оточення є першоджерелом інформації для дитини. Різнобарвність форм, кольору, величини предметів, їх просторового розміщення та люди, які створювали ці об'єкти, приваблюють дитину.

Вихователь, спираючись на дитячу допитливість, поступово вводить дітей до світу рідного міста, краю, країни.

          Заходи з народознавства, краєзнавства виховують в дітях ідентичність – приналежність до народної спільноти нашої Батьківщини.

У ДНЗ серед організаційних форм  навчально-виховної роботи перевагу надаємо організації екскурсії по рідному місту, екскурсії-огляди музею, тематичних та інтегрованих занять, народних свят, розваг, робота гуртків.

В організаційній роботі з дітьми по формуванню в дітей патріотизму, любові до свого народу та Батьківщини використовуємо засоби народної педагогіки.

     1. Рідна українська мова.

     2. Усна народна творчість: (потішки, забавки, мирилки, мовчанки, заклички, лічилки, казочки, загадки, колисанки, колядки, щедрівки, засіви, прислів'я, приказки).

    3. Пісенне та хореографічне мистецтво.

    4. Народні ігри та іграшки.

    5. Народна мораль: (чемність, чесність, ввічливість, гостинність, добропорядність, співчуття, гордість за Україну).

    6. Календарно-обрядові свята.

    7. Народне декоративно-вжиткове мистецтво.

    8. Звичаї українського народу.

    9. Традиції і символи, геральдика.

   10. Родинно-побутова культура.

Педагогічний колектив нашого садочка, усвідомлюючи загальну мету виховання, а саме – сприяння відродженню національної свідомості, духовності дорослих та формування цих основ з дитинства, формує у вихованців патріотичні почуття, виховує гуманістичну мораль і етичну культуру, любов до рідного краю, родини, Батьківщини. У тісній співпраці з батьками поліпшує культуру українського родинного виховання,забезпечуючи єдність поколінь.

Високо оцінював сім'ю як осередок суспільного виховання В.О.Сухомлинський: "У сім'ї шліфуються найтонкіше грані людини – громадянина, людини – трудівника, людини – культурної особистості".

        Функції вихователів і батьків, старших родичів: передача новим поколінням духовних і матеріальних цінностей та життєвого досвіду.

У багатьох українських народних прислів'ях і приказках зафіксоване ставлення до роду, до своєї Батьківщини: "Хоч би по коліна в воду, аби до свого роду", "Батьківщина – рідна мати", "Хочеш у добрі зростати – вмій державу шанувати" та ін.

У кожній групі ДНЗ облаштовані осередки та куточки українознавства. У наявності є українські національні костюми, віночки, ляльки в українських одностроях, рушники, вишиванки, глиняний посуд, керамічні вироби.

Діти мають змогу споглядати українські обереги, символи, символіку (вишиті рушники, вишиванки, віночки, прапор, герб, гімн, пшеничні колоски, гілки калини, соняхи, стрічки) та використовувати їх під час тематичних занять, розваг, свят та дитячих ранків, посвячених українознавству.

Вирішенню проблеми збагачення духовного світу дітей частково сприяє прилучення дітей до джерел народного буття, до історії народу, до традиційної обрядовості, фольклорного та етнографічного багатства. Тому наші вихователі впевнені: народознавство – наша багата спадщина, якою ми збагачуємо і зцілюємо дитячі душі, відроджуємо духовний світ українського народу.

Бібліографія

1.  Богуш А., Лисенко Н. Українське народознавство в дошкільному закладі: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1994. – С.398.

2. Богуш А. Патріотичне виховання починається з доброти. – Дошкільне виховання. – 2014. – № 1. – С. 4-8.

3. Ганник Н. Виховуємо патріотів. – Палітра педагога. – 2009. – № 4. – С. 6-7.

4. Піроженко Т. //Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2011. - № 8 – С.45-49.