ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ

Тамара Солтановська, вихователь-методист Гайворонського дошкільного навчального закладу № 3 "Калинка" Кіровоградської області

Анотація. В статті висвітлюються основні напрямки роботи з введення найжиттєздатніших народних звичаїв, традицій в освітній процес сучасного дошкільного навчального закладу. Розкривається педагогічний аспект народознавства який спрямований на те, щоб діти зрозуміли і серцем засвоїли народну мораль, певні норми поведінки, етику й естетику побуту, культури, оволодівали вміннями і навичками трудової діяльності.

Нашій Вітчизні потрібні громадяни з усвідомленням своєї належності до роду, краю, держави, творчі особистості усвідомлені в полікультурному просторі, здорові й духовно багаті. Виховати таких громадян, "виколисати" з дітей народ, носіїв і продовжувачів його духовності,– основне завдання української національної освіти.

Формування національної самосвідомості людини запізно починати в школі. Це потрібно робити вже в дошкільному закладі, бо саме в ранньому віці закладається фундамент особистості. Втрачене на цьому етапі надолужити дуже важко. Усвідомлювати своє українство діти повинні змалечку.

Патріотичне виховання дошкільнят включає передачу дітям знань, формування на їх основі ставлення до Батьківщини та організацію доступної віку діяльності.

Базовим етапом формування у дітей любові до Батьківщини необхідно вважати накопичення ними соціального досвіду життя в своєму місті, засвоєння певних усталених норм поведінки, взаємовідносин, залучення дитини до світу його культури. Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася.

Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності – віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.

Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі нашого дошкільного закладу поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.

Основними напрямами патріотичного виховання є:

- формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;

- краєзнавство;

- ознайомлення з явищами суспільного життя;

- формування знань про історію держави, державні символи;

- ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;

- формування знань про людство.

Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ.

Цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільнят наші вихователі, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах.

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам'ятні місця (Тарасова гора у Каневі, Хортиця, заповідник Асканія-Нова тощо). Цій меті підпорядковані заняття "Ми живемо в Україні, ми дуже любимо її", "Пам'ятні місця України", "Рідне місто", "Вулиці нашого міста", "Наш герб" та ін.

До ефективних методів і форм організації патріотичного виховання належать в "Калинці": екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць; розповіді вихователя; бесіди з цікавими людьми; узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та інсценування творів художньої літератури; запрошення членів родин у дитячий садок; спільні з родинами виховні заходи (День сім'ї, свято бабусь тощо); зустрічі з батьками за межами дошкільного закладу, за місцем роботи та ін.

Важливим напрямом патріотичного виховання в закладі є прилучення до народознавства – вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Педагоги ознайомлюють дошкільників з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

Система патріотичного виховання передбачає формування у дітей уявлень з народознавства, складовими якого вважаємо мову, культуру, традиції, мораль, декоративно-прикладне мистецтво, народний фольклор. Засвоюючи матеріальні і духовні цінності, вироблені народом і людством, дитина стає людиною з відповідними рисами характеру і вдачі. Національні цінності сприяють формуванню у дітей національних якостей, у тому числі громадянських і патріотичних.

Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції – досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї – усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователі не стільки піклуються про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.

Сучасні концепції національного виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу. Тому з метою забезпечення дошкільного навчального закладу матеріалами з питань формування основ національної свідомості дошкільника, знань про державну та національну символіку України в методичному кабінеті дошкільного закладу зібрано:

-  науково-методичну та художню літературу, навчальні посібники з українського народознавства, методичні розробки, конспекти занять, сценарії свят та розваг;

-  розроблені заходи по патріотичному вихованню на 2015-2016 навчальний рік.

У кожній вікові групі створено предметно-розвивальне середовище, де одним із осередків є національний. З метою прищеплення дітям любові до рідного краю, поваги до національної культури, національних звичаїв, під час занять вихователі активно використовують народознавчий матеріал (віночки, рушники, український одяг, гончарні вироби, свищики, тощо).  Заняття з елементами народознавства сприяють вихованню у дітей духовності на  національному ґрунті, доброзичливості, чесності, взаємоповаги, поваги до культури інших народів, вшанування їх традицій, оберегів.

Педагогічний аспект народознавства спрямований на те, щоб діти зрозуміли і серцем засвоїли народну мораль, певні норми поведінки, етику й естетику побуту, культури, оволодівали вміннями і навичками трудової діяльності.

Виховання на сучасному етапі в Україні – виховання передусім національне. Людина без яскраво вираженого національного характеру – нецікава. Народ без національних рис – безлика, рафінована маса, схожа на дистильовану воду. Завдання українського дошкілля – виховувати творчу особистість, національно-свідомого громадянина.

Бібліографія

1. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція). //  К., – 2012.

2. Ковальчук О. // Українське народознавство. – К. 1994

3. Мій рідний край, моя земля: Українське народознавство у дошкільному закладі. // Програма та довідковий матеріал вихователям дошкільних закладів. – О., 1993.

4. Михайліченко Т., Клавдієва Е., Шапаліна О. // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2013. - № 9. – С. 37.

5. Щербань П. Національне виховання в сім'ї. // – К., 2000