Шановні педагоги! Дякую за участь у роботі районної конференції!

СТАНОВЛЕННЯ ГРОМАДЯНИНА ЗАСОБАМИ НАРОДНОЇ ПЕДАГОГІКИ


Наталія Іщук, вчитель початкових класів навчально-виховного комплексу "Гайворонська гімназія-загальноосвітня школа I-III ступенів № 5" Кіровоградської області

Анотація. В даній статті окреслено шляхи формування у молодших школярів національної свідомості засобами народної педагогіки. З’ясовано роль навчальних предметів, батьків та школи у формуванні особистості молодшого школяра

Молодший шкільний вік – це період позитивних змін і новоутворень. Цей вік особливо важкий для морального розвитку дитини тому, що засвоюється досвід, норми поведінки старших поколінь; формується певне ставлення до оточення, до себе; розвивається дружба, любов до батьків, школи, рідного міста, природи тощо. Але в силу вікових та психологічних особливостей життєвий та моральний досвід молодшого школяра у ставленні до суспільства, до Батьківщини, до своєї країни обмежений. Тому саме в цьому віці необхідно закладати основи духовності, які стануть фундаментом для становлення справжнього громадянина.

Духовність не існує поза національною свідомістю. Людина, яка не знала історії свого роду вважалася безрідною. Повага і любов до свого роду, рідної землі, національних звичаїв і традицій починалася з цінування писемних пам'яток, переказів, предмету побуту, сімейних реліквій та інших матеріалів про життя наших пращурів. В. О. Сухомлинський стверджував, що "…патріотичне виховання школярів доцільно здійснювати на загальнолюдських та національних цінностях. Серед яких провідними є: любов до рідної землі, народу й Батьківщини, любов до найбільш рідних людей, членів сім ї та родини, любов до рідної мови, шанобливе й бережливе ставлення до історії та культури українського народу, праця на благо свого народу й батьківщини" [5, 256].
Тому у роботі з дітьми молодшого шкільного віку слід опиратися на народну мудрість, на народну педагогіку, яка співзвучна з основним напрямком громадянського виховання й спрямована на розвиток патріотизму, національної свідомості, працелюбності, дбайливого ставлення до природи, розвиток моральності і духовності,культури.
 Впливовими засобами формування у дітей національної духовності, самосвідомості, патріотизму є рідна мова, фольклор, народні традиції. Рідна мова разом із народною етикою, мораллю та народною педагогікою сприяє формуванню таких рис майбутнього громадянина, як гуманність, добропорядність, патріотизм. Використовуючи у своєму мовленні прислів’я та приказки, народні прикмети, учні збагачуються духовними цінностями, закладеними в кращих творах фольклору.
Справжня педагогічна творчість неможлива без використання в повсякденній діяльності скарбів народної творчості, її традицій. Вивчаючи досвід своїх колег, хочу зазначити, що для кожної дитини у нашому навчальному закладі створено умови для пізнання рідної мови, фольклору, історії та культури українського народу. Педагоги початкової ланки цілеспрямовано формують основи знань про Україну-Батьківщину, героїчне минуле нашого народу. Наші вихованці добре знають українські казки, легенди, колядки, щедрівки, народні дитячі пісні, ігри тощо. Цьому сприяє зміст кожного навчального предмета. Ось, наприклад, на уроках української мови під час вивчення теми "Власні і загальні іменники" можна запропонувати дітям дізнатися, що означають їхні імена та прізвища. Розмову слід вести так, щоб у дітей зароджувалося почуття поваги до свого імені, прізвища. На уроках літературного читання ми ознайомлюємо з віршами, легендами про рідний край, рідну мову, традиції і культуру народу; його обереги, звичаї, свята. Розмаїття малих фольклорних форм (загадки, лічилки, мирилки, прислів’я, приказки, прикмети) свідчать про мудрість і талановитість українського народу, збагачують духовний світ дитини. Герої казок, пісень пробуджують глибокі почуття, викликають гордість за свою країну, її людей, надихають на добрі справи.
Вже з першого року перебування дитини в школі, будуємо навчальний та виховний процес так, щоб пробуджувати у своїх вихованцях інтерес і любов до родини, Батьківщини. На допомогу вчителю приходить метод проектів, який передбачає інтегрування знань, умінь із різних галузей науки, творчість учнів. Працюючи над проектом "Свято в моїй родині", першокласники збирають відомості про свою сім’ю, родину, про сімейні традиції, звичаї, засвоюють норми поведінки в гостях. У наступних класах проекти "Відомі люди нашого краю", "Народний календар", "Славетні українці", "Кущ калини як символ України" та інші сприяють громадянському становленню учнів, умінню застосовувати знання, проявляти ініціативу. І це справді громадянське виховання.
Виховати людину-громадянина, якій притаманні усі громадянські чесноти завжди в українців було справою честі кожного батька-матері та кожного педагога. Чи стане дитина гідною людиною, чи принесе своїм життям щастя іншим людям – залежить від того, які зерна посіють батьки у душу дитини, чи зігріють вони її серце теплом любові, поваги, правди  і справедливості, любові і шани до людей. "Прекрасні діти виростають в тих сім’ях, де батьки глибоко, сердечно, віддано люблять одне одного. У такої дитини мир і спокій у душі, стійке моральне здоров'я, щиросердна віра в добро, віра в красу людську…" [ 4, 192].
Але у сучасних умовах відбуваються зміни у родинному вихованні. Нерідко діти залишаються у своєму навчанні і відпочинку поза контролем батьків, які більше приділяють увагу матеріальному, а ніж духовному. У такому родинному вихованні майже не використовуються народні звичаї і традиції, не виховуються почуття співпереживання, відчуття прекрасного, шанобливе ставлення до жінки-матері, жінки-трудівниці,  повага до старших, працелюбність. Це все характерні риси народної педагогіки і, на жаль, народознавчі знання, пов’язані з родинними традиціями, сьогодні не поширені серед молодих батьків. Тільки взаємодія сім’ї та школи може забезпечити розвиток дитини як особистості, цілісність національного виховання школярів. Тому завдання вчителя – розкрити сучасним батькам народно-педагогічні підходи до виховання особистості.
Вже традиційними стали у початкових класах нашого закладу родинні свята  "Роде наш красний…", "Шануй батька й неньку…", "Я і моя родина", "Тато, мама, я – спортивна сім’я", фотовиставки "Моя сім’я". Протягом навчального року проводяться свята "Уклін тобі, жінко!", "На сонці тепло, а біля матері добре", "Бабуся – берегиня роду" тощо. І, звичайно, кожне свято – це завершення певної роботи, проведеної напередодні. Наприклад, до свята Матері діти повинні дізнатися про родинне дерево, поспілкуватися з матусею про цікаві випадки у її житті, її роботу, уподобання, знайти прислів’я, приказки про найрідніших. А ще й своїми ручками виготовити подарунки! Батьки є активними учасниками цих заходів. Допомагають дітям знайти потрібну інформацію, разом з ними співають пісні, беруть участь у конкурсах, готують костюми. Такі заходи позитивно впливають на формування класного колективу, формують особистість з глибоким відчуттям своїх коренів, роду, родини, народу, пробуджують інтерес  та прищеплюють глибоку любов до рідної мови, літератури, історії, поваги до символів, традицій та звичаїв українців.
Таким чином, важливою умовою формування патріотичних почуттів є забезпечення засвоєння дітьми знань з історії українського народу, народних та родинних традицій, обрядів, звичаїв, народного мистецтва, рідної мови, ознайомлення з кращими зразками сучасної культури, науки, мистецтва.
І насамкінець. Які слова не говорили б і завдання не виконували б, патріота виховає лише патріот. Тому так важливо, щоб у дорослих, які опікуються питаннями патріотичного виховання молодших школярів, був сформований високий рівень патріотичної свідомості і громадянської компетентності та людської гідності.

Бібліографія

1. Концепція національно-патріотичного виховання дітей і молоді
2. Кравчук Л. Дорога Батьківщино, Україна моя//Початкова освіта. – 2015. - №18
3. Національно-патріотичне виховання молодших школярів. -  Депетист О.В., Чала В.В., Ярова Н.А. – Х.:Вид.група «Основа», 2011. – 128с.
4. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. – К., 1978. – С.192
5. Сухомлинський В.О. Бесіди про громадянськість. Вибрані твори: у 5 т. – К., 1976. –Т.1

5 коментарів:

  1. Цілком згодна з Вами, Наталіє Володимирівно, тільки патріот може виховати патріота, тільки учитель, який береже і примножує традиції свого народу, навчить дітей жити в дусі патріотизму.Дякую за статтю, дуже цікава.Бажаю Вам, колего, нових злетів, добрих, розумних учнів, відданих своїй Україні.

    ВідповістиВидалити
  2. Тетяна Гойда29 січня 2016 р. о 12:26

    Дякую за цікаву, змістовну статтю - правдиві глибокі думки - лише справжні патріоти (і вчителі, і батьки)можуть виховати громадянина своєї країни- патріота свого народу,родини, сім’ї. Наталіє Внолодимирівно!Успіхів, радості, задоволення!

    ВідповістиВидалити
  3. Юлія Пошенко30 січня 2016 р. о 12:06

    Дякую за цікаву статтю! Бажаю Вам, колего, творчих взлетів та наснаги!

    ВідповістиВидалити
  4. Питання патріотизму, любові до рідного краю наразі,як ніколи, дуже актуальне і близьке кожному з нас. Дякую Вам за змістовну статтю.

    ВідповістиВидалити