ФОРМУВАННЯ РИС ГРОМАДЯНСЬКОСТІ В УЧНІВ У ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ ПРАВОЗНАВСТВА

Валентина Поліщук, директор навчально – виховного комплексу «Гайворонська гімназія – загальноосвітня школа  І –ІІІ ступенів № 5»

                Анотація.  В даній статті йдеться про правове виховання на уроках правознавства як один із шляхів формування рис громадянськості учнів.

Найважливішим завданням сучасної української школи є формування майбутнього країни, виховання вільних, відповідальних людей, гідних громадян своєї держави. Визначальною характеристикою громадянської зрілості є розвинена правосвідомість – усвідомлення особою своїх прав, свобод, обов'язків, позитивне ставлення до закону, до державної влади, почуття патріотизму, здатність забезпечити країні гідне місце в цивілізованому світі. Передумовою формування та розвитку патріотичної самосвідомості особистості є, насамперед, правова освіченість, здатність керуватися відповідними знаннями в умовах сучасного суспільного життя та демократичні принципи, що формуються засобами громадянської освіти та виховання.

Особливе місце у правовому вихованні учнів належить курсу «Правознавство». По суті це єдиний предмет, під час вивчення якого проводиться  цілісна робота з повідомлення і систематизації правових знань, а також поглиблення уявлень учнів про право, отриманих ними під час вивчення інших предметів і на основі їхнього життєвого досвіду.

         Досвід вивчення правознавства переконує, що поставлене перед вчителем завдання – дати учням цілісне уявлення про державу, і право України, систему знань про основні функції і органи нашої держави і права, принципи і норми права, про роль держави і права в розбудові незалежної України – може виконуватися лише успішно при вивченні цього курсу.

         Програма з правознавства передбачає вивчення основних відомостей про державу, конституційне законодавство України та окремі галузі законодавства України (трудове, екологічне, цивільне, про підприємницьку діяльність, житлове, шлюбно-сімейне, адміністративне, кримінальне тощо), про органи, які забезпечують законність і правопорядок. Таким чином учні одержують у доступній формі і в певній системі обсяг знань, які в цілому становлять основи юридичних наук.

         Викладання правознавства, крім дотримання загально дидактичних принципів, вдалого добору форм і методів навчання, вимагає врахування специфічних для нього моментів. Передусім дуже важливо вивчати рівень правової культури учнів, особливо важковиховуваних , ставлення їх до вимог законів, норм моралі і правил співжиття, виконання вимог шкільного режиму, їхню участь у правоохоронній роботі. Це дає можливість учителю вести на уроках конкретну розмову, коригувати правову свідомість і поведінку учнів, спиратися на відомі учням факти, «прив'язувати» до них навчальний матеріал, домагатися «перенесення» учнями цього матеріалу в конкретну життєву ситуацію.

         Вивчення правознавства вимагає посилення зв'язку основних правових положень з їх моральною основою, допомагає формувати в учнів уміння давати моральну оцінку явищам і фактам, показати, як утверджуються норми моралі, яка рішуча боротьба має вестися з аморальними проявами окремих людей. Кожен з розділів курсу, який розкриває основні положення змісту певної галузі права, насичений великою кількістю морально-правових проблем. Зміст цих галузей права сприяє формуванню в учнів сумлінного ставлення до праці, бережливості до різних видів власності, поваги до особистості людини, вміння поєднувати особисті й колективні інтереси, почуття громадянськості та відповідальності за свою поведінку. Тому вчителеві слід чітко уявити собі виховну функцію кожної теми, вміло реалізувати її, не допускати зайвого моралізування.

         Викладання правознавства пов'язане з використанням значного фактичного матеріалу. Вчителі старанно добирають до кожного уроку приклади. Розбираючи, наприклад, якийсь вчинок неповнолітнього, розкривають причини, що призвели до цього вчинку, аналізують його наслідки, той негативний вплив, який він має на оточення. При цьому дуже важливо оцінити подію з правового та морального поглядів, звернути увагу на відповідальність перед законом підлітків і батьків.

         Дуже важливо мати на увазі, що надто детальна розповідь про способи здійснення злочину чи про методику їх розкриття може викликати нездоровий інтерес до правового матеріалу. Крім того, не рідко спостерігається, що вчителі надто багато використовують негативних прикладів для ілюстрування тих чи інших правових положень, що також рідко приносить користь, бо йдеться про те, як «не треба» поводитись, а не про те, як «треба» в тій чи іншій ситуації. Отже, у цьому відношенні потрібне відчуття міри.

         При вивченні основних положень різних галузей законодавства особлива увага звертається на конкретизацію прав і обов’язків неповнолітніх. Так, під час висвітлення питання трудового законодавства необхідно спеціально ознайомити учнів з правами підлітка на виробництві, з його юридичною відповідальністю.

          Досвід роботи вчителів переконує, що вони творчо підходять до викладання правознавства, допомагають різними шляхами міцного засвоєння учнями знань, перетворення їх у переконання. Вони стимулюють пізнавальний інтерес і активне ставлення школярів до опанування правових знань, залучення їх до самостійної роботи над правовим матеріалом, працюють над добором до уроків практичного матеріалу, пов’язуючи теорію з актуальними проблемами сучасності.

         Одним із шляхів активізації учнів на уроках правознавства проблемний виклад навчального матеріалу. Правовий матеріал багатий на можливості створення проблемних ситуацій. Тут використовуються суперечності. які мають місце між науковим  і суто житейським розумінням норм права. Цьому сприяє, наприклад, постановка вчителем проблемних запитань.

          Ефективним засобом активізації учнів стало проведення тематичних інформації на початку року з питань права. Чотири - п’ять хвилин триває розмова з теми, так чи інакше пов’язаної з правовим вихованням учнів. Такі повідомлення, підготовлені учнями під керівництвом учителя, викликають  зацікавленість у школярів до правових знань, фактів, подій. Водночас учні привчаються збирати правову інформацію, аналізувати її, робити висновки, передавати її іншим.

         Кращому засвоєнню знань сприяє і такий засіб, як організація зустрічей з працівниками державних органів охорони, керівниками підприємств. На уроки під час вивчення багатьох тем можна запросити представників міліції, суду, прокуратури,  та місцевого самоврядування. Такі виступи викликають жвавий інтерес в учнів, допомагають їм не тільки краще засвоїти програмовий матеріал, а й правильно оцінити різні фактори суспільного життя і власного досвіду.

         Запрошеному на урок представникові державного органу чи підприємства вчитель надає методичну допомогу, характеризує клас, його інтереси, рівень розвитку, зацікавленість правовими проблемами, стан дисципліни. Дуже корисно проводити екскурсії на підприємства, до відділу міліції і т.п. Так, під час вивчення питання про місцеве самоврядування розпочату роботу на уроці продовжують у місцевій Раді. Голова Ради  ознайомлює учнів з організацією роботи постійних комісій.

   Одним із шляхів  засвоєння правового матеріалу є використання логічних завдань на уроці. Матеріал для таких завдань береться з різних джерел: газет, журналів, творів художньої літератури. Використовують їх найчастіше для перевірки міцності засвоєння знань учнями, для закріплення пройденого матеріалу. Інтерес до виконання пізнавальних завдань викликається тим, що в процесі їх не тільки відбувається поглиблення знань учнів, оволодіння ними раціональними способами розумової діяльності, розвитку інтересу до навчання, а й формується готовність керувати засвоєними знаннями на практиці. Таку виховну роль може виконати тільки система пізнавальних завдань, що випливає із змісту та логіки навчального процесу, торкається емоційної сфери свідомості учня, спирається на його інтерес.

         Розв’язання правових задач передбачає умовне включення учнів у правові ситуації з усією їх складністю і суперечністю, що допоможе їм будувати в майбутньому правильну лінію поведінки. Пізнавальні задачі ознайомлюють учнів з правовими фактами, розширюють і конкретизують їхні уявлення про право. Оскільки відповідь не завжди є  в готовому вигляді в навчальному посібнику . Це сприяє розвиткові самостійного мислення, творчо-наукової діяльності учня.

         Для  засвоєння учнями навчального матеріалу вчителі пропонують їм перед вивченням теми різноманітні завдання. Так, до теми «Шлюбно-сімейне законодавство» дають завдання такого характеру:  а) відповісти на запитання анкети (які хороші традиції є у вашій сім’ї? Як ставляться до речей і грошей у вашій сім’ї? Чи ділиться у вашій сім’ї праця на «чоловічу» і «жіночу»?;б) дібрати матеріал із газет та журналів до теми. Такі завдання викликають інтерес до теми і зокрема і до правових знань взагалі, сприяють кращому їх засвоєнню, дають можливість глибше розкрити тему, пов’язати теоретичний матеріал з життям.

         Крім того, аналіз учителем анкет при підготовці до занять дає йому змогу заздалегідь передбачити хід того чи іншого питання на уроці, побачити, на кого можна опертися, кого підтримати, а чиї погляди підлягають корекції. Все це вимагає від учителя великої тактовності, вміння в доброзичливій формі виправити помилки того, хто помиляється, спонукати його до перегляду своїх помилкових уявлень та прийняти пропоновані йому  в ненав’язливій формі погляди.

     Жити і працювати в умовах справжньої демократії, всебічно розвивати її, знаходити нові форми, неможливо без знання законів. Найсміливіші наукові і технічні рішення, соціальні заходи і починання не принесуть належної віддачі, якщо їх не втілюватимуть у життя люди політично зрілі, професійно підготовлені, культурні, що знають і поважають закони.

        

.                                            Бібліографія

          1. «Концепція національно – патріотичного виховання дітей і молоді» 2015

          2.Мудрий І.Л., Поліщук В.П.,Постельняк А.І., Романюк Т.Б.А.Б.Рєзнік –   

            вчений, талановитий педагог- новатор.- Кіровоград: Центрально -

            Українське видавництво. – 2011.- 266с.

         3.Фіцула М.М. Правове виховання учнів: Метод. посібник – К., 1997