ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Ольга Сухина, вчитель початкових класів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с.Хащувате

      В національній доктрині розвитку освіти в Україні найперші позиції які має забезпечувати сучасна система освіти, це – громадянське виховання особистості. Основа  громадянськості закладається в дитячі роки.

       У «Розмові з молодим директором школи» В. Сухомлинський дає таку пораду: «…займіться перспективою становлення людини – громадянина,» адже «дитина, якій сьогодні сім років, яка несміливо переступає поріг школи і виводить в зошиті кружечки і палички, через 10 років на ваших очах стане громадянином».

        На запитання, від чого залежить громадянське осереддя людини, В.О.Сухомлинський відповів «Від того, що увійшло в її серце в роки дитинства і отроцтва, що схвилювало, стривожило їй думку, що наболіло на душі, як каже народ».

         Перші мамині казки, Буквар, Літературне читання не тільки навчають рідної мови, сприяють загальному розвитку дитини, а й формують особистість, виховують.

         Загальновідомо, що любов до рідного краю, рідної культури, рідної мови починається з малого – з любові до своєї сім’ї, до своєї домівки, до своєї школи. Поступово, зі зростанням особистості, ця любов переходить у любов до рідної країни, до її історії, минулого й сучасного, до всього людства.

          На основі змісту та ілюстрацій книжок розширюю і поглиблюю в учнів уявлення про Батьківщину, розвиваю й зміцнюю оте сильне й природне почуття «малої Батьківщини».

       На    уроках  читання приділяю велику увагу вихованню у дітей любові до найрідніших людей, домашнього вогнища. Легенда про матерів, її ніжне, рідне слово, приклад і порада; батьків приклад, його наука, бабусині й дідусеві настанови їхні знання й досвід, життєва мудрість – усе це знаходить відображення на родинному святі «Тільки родина, як зірка єдина, твій порятунок, надійний причал».

            Отчий край, рідна місцевість(де кожен народився, робив перші кроки, пізнавав навколишній світ, природу) глибоко западають у душу і постійно закликають повернутися з далеких та близьких життєвих доріг до рідного порогу.

             Пошана до батьків, свого родоводу, традицій, любов до рідного краю завжди переростає в любов до «великої Батьківщини – України». Як Матір,її не вибирають, не зраджують. Вона в людини одна.

        «Можна все на світі вибирати, сину,

          Вибрати не можна тільки Батьківщину», рядки з вірша Василя Симоненка якнайкраще підтверджують цю думку.

          Щоб закласти в дитини основи громадянськості, необхідно дати їй правильне розуміння добра і зла.  « Усі, хто готується стати корисним громадянином, - зазначав М.Пирогов, повинні спочатку навчитися бути людьми», тобто бути добрим, совісним, чесним, працьовитим, скромним та ін. Ці загальнолюдські якості й чесноти зосереджені у мудрій народній філософії.

         Сучасні діти мають знати нашу хліборобську історію. Тексти усної народної творчості на тему жнив, скоромовки на хліборобську тему, сприяють формуванню в учнів гордості за свій працьовитий народ, пошану до людей праці, повагу до хліба. Створили з учнями папки «Професії моїх батьків», провели урок-свято «У світі професій», відвідали місця роботи батьків, взяли участь у святі Хліба.

           Про видатних, славних українців, гідних представників нашого народу учні дізнаються на уроках та виховних заходах: «Герої не вмирають!»(зустріч з бійцями, які прибули у відпустку із зони АТО, з батьками Дрьоміна Ярослава, який загинув у зоні АТО), «Будь сином не тільки батька твого- будь сином народу свого», «Славетні гетьмани України», «Видатні вчені, митці», «Наші сучасники», «Згадка про Шевченка».

           Доленосне значення як для нації, так і для кожного українця має збереження, збагачення і дотримання українських звичаїв. Уявити  обряд святкуванні Нового року допомагають колядки, щедрівки, засів альні пісні. Весну зустрічати, приміром, діти вчать заклички, весняночки, гаївки.

           Засвоєння учнями державних символів – Державний Гімн України, Прапор, Герб – сприяє формуванню в них громадянської самосвідомості, патріотичних і моральних почуттів. Пропоную дітям  творчі завдання: створити груповий патріотичний плакат, написати твір «Я гордий, що народився в Україні», творчі роботи учнів у різних тематиках.

          Важливу роль у розвитку громадянської компетентності учнів відіграє відвідування музею. У нашій школі існує Народний музей 5 Танкової Бригади, що є центром громадянського виховання учнів. В музеї зібрано багато матеріалів щодо учасників ВВв, визволителів нашого села та видатних людей села, району, області. Матеріали музею використовую під час проведення виховних заходів, які мають міжпредметний характер  (провидимо з використанням ІКТ).

       Значну роль у громадянському вихованні учнів відіграє позакласна виховна робота. Громадянські якості формуються в процесі безпосередньої участі дітей у виховних заходах, які відбуваються у різних формах.

 Серед ефективних педагогічних форм громадянського виховання є:

·        Зустрічі з відомими, видатними людьми села;

·        Конкурс родинних плакатів «Я проти насильства!»

·        Екскурсії «Пам’ятні місця села, району, області»

·        Конкурси «Вірші поетів в малюнках дітей»

·        Урок-зустріч з волонтерами, бійцями АТО

·        Вітання людей похилого віку

·        Урок – подорож «Країною правових знань»

·        Участь у пошуково-дослідницькій роботі  та ін..

Любов до рідної землі, до Батьківщини – одне з найсвятіших почуттів, які кожна людина проносить крізь усе своє життя, але мало говорить про любов до рідного краю, треба знати його минуле та теперішнє, багату культуру, народні традиції, природні умови. Роботу в цьому напрямку буду вивчати і поширювати  та удосконалювати.

 «Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може»

                                                                           Д. Байрон.

Література

1.     Пометун О. Формування громадянської компетентності засобами різних предметів. Методичка - 2012-с.49-56.

2.     Виховуємо людину і громадянина . навч. – метод. Посібник -  Дрогобич. «Відродження», 2006- с.127