Шановні педагоги! Дякую за участь у роботі районної конференції!

ЕФЕКТИВНІСТЬ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ


Олена Друмашко, вчитель початкових класів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Бандурове Гайворонського  району Кіровоградської області

         Анотація.  В даній статті йдеться про ефективність формування громадянського виховання у молодших школярів.  
     Виховати громадянина своєї країни – одне із завдань сучасної освіти. Саме в молодшому шкільному віці легко сформувати такі риси, як любов до Батьківщини, відданість своєму народу, гордість за нього,прагнення захистити його надбання, продовжити примноження його морально-духовних цінностей.

Перед сучасною школою постає завдання виховати особистість, здатну до життєтворчої діяльності. Така особистість зуміє правильно обрати свій шлях у житті зважаючи на власні можливості; буде ставити перед собою завдання самовдосконалення й саморозвитку, що стане запорукою успіху в різних сферах діяльності. Сучасний світ пред’являє високі вимоги до діяльності людини, конкуренто спроможною може бути лише по-справжньому компетентна особистість.

Основною метою початкової загальної освіти є всебічний розвиток та виховання особистості через формування в учнів бажання і вміння вчитися, формування повноцінних мовленнєвих, читацьких, обчислювальних умінь і навичок, умінь і навичок здорового способу життя. За роки навчання в початковій школі учні мають набути достатній власний досвід культури спілкування і співпраці у різних видах навчальної діяльності, самовираження у творчих видах завдань.
Набуття загально навчальних та цільових компетентностей діяльності є фундаментом подальшого успішного навчання школяра в основній школі.
Сучасне суспільство вимагає виховання самостійних, ініціативних, відповідальних громадян, здатних ефективно взаємодіяти у виконанні соціальних виробничих і економічних завдань. Виконання цих завдань потребує розвитку особистісних якостей і творчих здібностей людини, умінь самостійно здобувати нові знання та розв’язувати проблеми, орієнтуватися в житті суспільства. Саме ці пріоритети лежать в основі реформування сучасної загальноосвітньої школи, головне завдання якої - підготувати компетентну особистість, здатну знаходити правильні рішення у конкретних навчальних, життєвих, а майбутньому і професійних ситуаціях. Тому актуальним завданням сучасної школи є реалізація компетентнісного підходу в навчанні
Компетентність - це здатність застосовувати набуті знання, вміння, навички, способи діяльності, власний досвід у нестандартних ситуаціях з метою розв’язання певних життєво - важливих проблем. Компетентність є особистісним утворенням, яке проявляється в процесі активних самостійних дій людини.
Молодший шкільний вік є визначальним у подальшому розвитку особистості та формуванні базових компетентностей.
Спираючись на закони розвитку дитини 6-10 років, стратегічне завдання школи створити умови для повноцінного цілісного розвитку дитини та її самоактуалізації.
Це - задоволення базових потреб дитини в активності, їнформації, створенні умов для розвитку її індивідуальності;
- надати кожній дитині можливість самоствердження у найважливіших для неї видах діяльності, з максимальним розвитком її здібностей та можливостей;
- створення емоційно-ціннісного поля взаємостосунків «учитель – учень», «учень – учитель», «учні – учитель» Тому я поставила за мету сприяти розвитку життєвих компетентностей учня та формуванню його життєвих навичок, необхідних для становлення основ індивідуально-особистісної життєтворчості, а саме:
-здобуття життєвого досвіду, організовувати навчально-пошукову, дослідницьку діяльність учнів;
-життєве прогнозування;
-прийняття рішень та планування дій;
-розв’язання типових життєвих завдань, організовувати тісну співпрацю з батьками, як першими вчителями і партнерами;
-самоорганізація та самовиховання (навчальні ситуації, дискусії, що спонукають дітей до активного обміну думками)
-надати можливість обдарованим дітям розвивати творчий потенціал.
         Ідеї громадянського виховання завжди були актуальними для педагогічної еліти України. У своїй роботі щоразу звертаюся до творчого доробку В.Сухомлинського,  Б.Грінченка, М.Грушевського, М.Драгоманова. Василь Сухомлинський визначив громадянське виховання як головну педагогічну проблему. У книзі «Народження громадянина» він розглядав формування громадянськості на основі людяності й гуманізму. Першочерговою умовою успішного формування рис громадянина педагог вважав організацію емоційно насиченого, діяльного життя школи, розвиток громадянської активності кожного індивіда.
         На сучасному етапі проблемою громадянського виховання займають провідні науковці АПН України: О.Савченко, О.Сухомлинська, І.Бех, О.Пометун, І.Жадан, С.Рябов, В.Киричук. Ними було розроблено проект Концепції громадянської освіти в Україні, у якому наголошується, що весь освітній процес у навчально-виховних закладах має бути насичений різними аспектами громадянського виховання.
Щоб упровадити цю ідею в життя, вчитель сам повинен стати для учнів взірцем громадянина і патріотом своєї держави, адже дуже дієвими, особливо у вихованні маленьких дітей, є соціально-психологічні методи (наслідування, приклад, переконання). Такому вчителю мають бути притаманні:
•        Визначена, чітка громадянська позиція, що базується на повазі до основ конституційного ладу держави;
•        Демократичний стиль педагогічної роботи – розуміння й сприйняття розмаїття думок і точок зору, уміння чути та підтримувати власну думку дитини, висока комунікативна культура;
Знання і використання на практиці сучасних інтерактивних технологій, що передбачає залучення учнів до творчої участі в освітньому процесі.
    Найбільш ефективними для формування громадянської компетентності є колективні творчі справи; використання проектних, інтерактивних, інформаційно-комунікативних технологій.
   Пріоритетними в своїй роботі вважаю:
•        Методи формування свідомості особистості (бесіди, розповіді, пояснення, диспути, дискусії, екскурсії, читання науково-популярної , художньої літератури, метод прикладу, робота з батьками;
•        Методи організації діяльності й формування досвіду суспільної поведінки
 ( громадська думка, громадське доручення, створення виховних ситуацій, безпосередня участь у громадському житті);
•        Методи стимулювання поведінки й діяльності ( метод проблемних ситуацій, змагання, моральні й матеріальні заохочення).
Громадянську освіту можна впроваджувати як навчальний предмет, як міжпредметну форму діяльності, як зміст позакласної та позашкільної діяльності.
Визначальною рисою кожного сучасного українця має бути громадянськість – інтегрована якість особистості, що дає змогу людині відчути себе юридично, соціально, морально й політично дієздатною. Формуючи у вихованців цю рису, прищеплюю їм почуття патріотизму і національної свідомості – любові до свого народу, рідної мови, Батьківщини, її національних героїв та історичного минулого. Саме цих рис так бракує сьогодні багатьом українцям. Розвиваю правосвідомість – чітке усвідомлення своїх прав, свобод, обов’язків. Ще однією значимою складовою громадянського виховання є моральне виховання – тому формую у дітей такі гуманістичні риси, як добро, милосердя, співчуття, повага до батьків, роду, культуру поведінки особистості.
Повноцінне формування громадянської компетентності школярів можливе лише за умови поєднання навчальної й виховної роботи. У початковій школі особлива роль належить предметам соціально-гуманітарного циклу: «Літературне читання», «Українська мова», «Я у світі», «Природознавство». До них долучаються також предмети художньо-естетичного циклу: «Образотворче мистецтво», «Музичне мистецтво», «Трудове навчання».
         Навчально-виховний процес будую відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей дітей, щоб зростала їх самостійність і творча активність. В досягненні цієї мети мені допомагає використання інтерактивних технологій, які ґрунтуються на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільному обміні думками. Робота в парах, групах дає змогу кожному учневі відчути радість спілкування, перемоги, піднятись на вищу сходинку знань. Саме інтерактивні методи «мікрофон», «позначка», «кубування», «сенкан», «незакінчене речення», «асоціативний кущ» дають змогу під час проведення уроків розвитку зв’язного мовлення створити таке навчальне середовище, в якому формується соціальна компетентність, розвивається світогляд, зв’язне мовлення, характер дитини.
Підводячи підсумок своєї роботи, хочу зазначити, що надія на успіх живе в кожній людині. Але, на жаль, не кожна надія справджується, тому що успіх гарантований лише для тих, хто прикладає для його здійснення власні зусилля. Я з впевненістю можу сказати, що я, інші вчителі, учні й батьки докладаємо великих зусиль, щоб успіх кожного й успіх всіх був гарантованим, життєпридатним.
         Тому вважаю, що на уроці повинно бути якнайбільше завдань, які б спонукали дитину до улюбленої діяльності. І якщо дитина буде навчатися з бажанням, відчувати себе маленькою частинкою всього процесу навчання, чекати і разом з усіма працювати з радістю над новим відкриттям, вміти користуватися додатковою літературою, довідниками, то вона, закінчивши школу, не розгубиться у вирі життя.

Бібліографія
1.     Жорник О. Використання дидактичних ігор у навчанні//. Рідна школа. -2000.-№4.-С. 63-64.
2.     Дідух М.В. Ігрові прийоми навчання читати// Початкова школа. – 1991.- №1.- С. 10-13.
3.     Життєва компетентність особистості: від теорії до практики. Науково-методичний посібник/ За наук. ред., І. Г.Єрмакова. – Запоріжжя: Центріон, 2005.
4.     Розкажи онуку .— лютий №2. 2015.
5.     Початкова освіта. – 2012 —№9

21 коментар:

  1. Бондаренко Г.А.
    Стаття актуальна та змістовна.Бажаю Вам подальших успіхів та натхнення у роботі.

    ВідповістиВидалити
  2. Дуже цікава стаття, успіхів у вашій нелегкій праці.

    ВідповістиВидалити
  3. Цікава стаття. Знадобиться для роботи.





    ВідповістиВидалити
  4. Дуже змістовна та цікава стаття, в якій висвітлено багато цікавої інформації! Успіхів Вам та творчого натхнення у Вашій нелегкій справі

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую! Якщо знадобиться інформація звертайтесь.

      Бібліографія
      1. Жорник О. Використання дидактичних ігор у навчанні//. Рідна школа. -2000.-№4.-С. 63-64.
      2. Дідух М.В. Ігрові прийоми навчання читати// Початкова школа. – 1991.- №1.- С. 10-13.
      3. Життєва компетентність особистості: від теорії до практики. Науково-методичний посібник/ За наук. ред., І. Г.Єрмакова. – Запоріжжя: Центріон, 2005.
      4. Розкажи онуку .— лютий №2. 2015.
      5. Початкова освіта. – 2012 —№9

      Видалити
  5. Наталія Шепета.
    Дякую шановна колего за змістовну, життєву,навчально-виховну статтю. Успіхів у роботі.

    ВідповістиВидалити
  6. Цікава та змістовна стаття. Так тримати.

    ВідповістиВидалити
  7. Бершадська К.Я
    Дякую за актуальну, повчальну статтю. Успіхів, удачі та творчих злетів у Вашій нелегкій праці!

    ВідповістиВидалити
  8. Дуже важливі аспекти розглянуті в даній роботі. Керуючись саме такими принципами можна виховати справжнього громадянина, патріота. Дякую за цікаву статтю.
    Попова Ю.Ю.

    ВідповістиВидалити
  9. Дякую за змістовну статтю та прекрасні роботи, успіхів та натхнення, творчості Вам і вашим вихованцям!
    Москальчук Я.В.

    ВідповістиВидалити
  10. Ярослав Велерійович дякую Вам за підтримку.

    ВідповістиВидалити
  11. Дякую за цікаву статтю . Бажаю творчої наснаги , здоров'я , миру і добра!

    ВідповістиВидалити
  12. Дякую Тетяно Миколаївно за підтримку.

    ВідповістиВидалити
  13. Питання патріотизму, любові до рідного краю наразі,як ніколи, дуже актуальне і близьке кожному з нас. Дякую Вам за змістовну статтю.

    ВідповістиВидалити