СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА ТА ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Леонтьєва Анна, вчитель початкової школи, навчально-виховного комплексу «загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» с. Тополі  Гайворонського району Кіровоградської області.

Анотація. В даній статті йдеться про сучасні тенденції становлення і розвитку  підростаючого покоління, соціально активної і духовно багатої особистості – громадянина. Розкривається сутність громадянського виховання та формування громадянської компетентності.

  

Громадянське виховання дітей, їх підготовка до активної особистісної сутності життєдіяльності є важливим у розвитку Української держави і становить «науково обґрунтовану систему загальнокультурних і національних цінностей та відповідну сукупність соціально значущих якостей особистості, що характеризують її ставлення до суспільства і держави, інших людей, самої себе, праці, природи, мистецтва» [7, с.15]. Тому сучасна школа ставить за мету формування та вдосконалення системи виховання, оновлення форм і методів громадянського становлення особистості, створення оптимальних умов для самореалізації[4].

Суспільство потребує розвитку української національної системи виховання, в основу якого й буде покладено принципи розвитку патріотизму і громадянськості. У Законі України «Про освіту», Національній доктрині розвитку освіти саме ці принципи розвитку освіти є пріоритетними            [2; 3; 6].

У Державній національній програмі зазначено: «Головна мета національного виховання – набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді незалежно від національної належності  особистісних рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури» [2]. Виховати людину-громадянина означає виховати у ній громадянські чесноти: порядність, доброту, працелюбність, чесність, сміливість, патріотизм, людяність, сумління, відповідальність, вимогливість[5].

         Потрібно йти до дітей із відкритим серцем, добротою, щирістю і любов'ю. Знаходити підхід зважаючи на індивідуальні особливості кожного. Досить ефективними в цьому є проведення різноманітних цікавих бесід, які розширюють уявлення про навколишній світ та життя у ньому[5]. Починаючи з поваги до себе, у дітей, виховується уміння поважати інших. У статті І. Беха «Науковий підхід – запорука виховного успіху педагога» наголошується: «Людська гідність має бути зведена до рангу ядра моральної культури… Лише особистість, у якої розвинене почуття власної гідності, може виявляти повагу до гідності інших» [1; 8].   

Відомий український педагог В. Сухомлинський (1918 - 1970 рр.) перший (за радянських часів) звернувся до громадянського виховання як до головної педагогічної проблеми. У 1970 році вийшла його книжка "Народження громадянина", де подається така система педагога, яка б оптимально впливала на громадянський розвиток особистості. Першочерговою умовою формування рис громадянина В. Сухомлинський вважав розвиток громадянської активності кожного індивіда. Він визначив вік дитинства як особливо важливий для формування громадянина і твердив, що риси громадянина виховуються безліччю впливів педагогічного характеру й некерованими соціальними впливами [4; 6,c. 112-119].

Дуже багата українська усна народна творчість, у ній є безліч мудрих казок, оповідань, прислів’їв і приказок. В них таїться глибока думка, народна мудрість. Тому у роботі зі своїми дітьми в більшій мірі опираюсь на народну мудрість, на народну педагогіку, яка і втілює в собі громадянське виховання і основною метою якої є розвиток патріотизму у підростаючого покоління, національної спрямованості, духовності, фізичного вдосконалення і розумового, виховання культури поведінки.

Виховання громадянськості - це формування активної громадянської позиції особистості, громадянського самовизначення, усвідомлення внутрішньої свободи і відповідальності за власний вибір. Все це вимагає наявності специфічних морально - психологічних якостей, таких як: громадянську мужність, сміливість, чесність, порядність, а також переконаності і вміння відстоювати свою точку зору. [9, c.54-58].

Шкільний курс «Я і Україна» спрямований на формування майбутнього громадянина України. Саме на цих уроках учитель ознайомлює школярів з культурно-історичними надбаннями українського народу, України, рідного краю, виховує в учнів державотворчі цінності, виробляє громадянські почуття,  високоморальну національну свідомість, «вводить особистість у світ світоглядних ідей, формує соціальні настанови та ціннісні орієнтації, розвиває гуманістичну спрямованість особистості, її духовні та матеріальні потреби: знайомить із зразками моральної поведінки, з формами спільної діяльності та спілкування особистості з колективом» [7, с.13].

Отже, успішність результатів громадянського виховання учнів, набуття ними знань, умінь, навичок і є формуванням громадянської компетентності.

Бібліографія

1.  Бех І.Д. Особистісно орієнтоване виховання / І.Д. Бех. – К.: ІЗМН, 1998. – 204 с.

2.   Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття) // Освіта. – 1993. – №44–46. – 62 с.

3.   Закон України «Про освіту»: За станом на 8 груд. 2006 р. / Верховна Рада України. – офіц. вид. – К.: Парлам. вид-во, 2006. – 40 с. – (Сер. "Закони України").

4.   Мартиненко С.М. Особливості підготовки майбутніх учителів початкових класів до виховної діяльності / С.М. Мартиненко // Нова педагогічна думка. – 2005. – № 4. – С. 61–63.

5.   Матвієнко О.В. Виховання молодших школярів: теорія і технологія / О.В. Матвієнко. – К. : ВД «Стилос», 2006. – 543 с.

6.   Національна доктрина розвитку освіти : затверджена Указом Президента України від 17 квітня 2002 р. № 347/2002 // Освіта України. – 2002. – 23 квітня (№ 33). – С. 4– 6.

7.   Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні // Світ виховання. – 2004. – № 4 (5). – С. 6 – 31.

8.     Початкова школа. – 1999. №11.